До Верховної Ради України надійшов законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування довічного позбавлення волі для жінок)» №10392 від 20.06.2019.
Завданням законопроекту є скасування довічного позбавлення волі для чоловіків, які не досягли 18 років або старші за 65, та для жінок без вікових обмежень.
Проектом Закону передбачається внести зміни до частини другої статті 64 Кримінального кодексу України, покликані виключити можливість призначення такого найсуворішого виду покарання, як довічне позбавлення волі, жінкам, що вчинили кримінальне правопорушення.
Зміни до статей 18, 150 та 150-2 Кримінально-виконавчого кодексу покликані привести положення цього Кодексу у відповідність зі змінами до Кримінального кодексу України та виключити посилання на установи для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі.
Автори законопроекту вважають, що, з точки зору боротьби зі злочинністю, довічне позбавлення волі не є абсолютно ефективною мірою покарання. Держава повинна шукати методи соціалізації своїх громадян, які вчиняють злочини, а не обмежуватись виключно їх ізоляцією.
Ув’язнені жінки складають невелику меншість серед тих, хто відбуває довічне позбавлення волі в усьому світі. Однак дослідження доводять, що значна кількість засуджених жінок за серйозні насильницькі злочини вчиняли їх через те, що самі неодноразово піддавались насильству. Власне вразливість жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, в переважній більшості випадків є і причиною, і наслідком їх позбавлення волі.
Обставини вчинення жінками окремих злочинів, тяжкість спричиненої ними шкоди, порівняно незначний ступінь небезпеки цих жінок для суспільства дають підстави стверджувати, що чинна система кримінально-правового впливу щодо них у низці випадків досить сувора й об’єктивно не обґрунтована.
В одних випадках специфічні соціально-демографічні, соціально-психологічні та психофізичні властивості жінок проявляються в особливостях вчинення ними злочинів, у інших — їх сукупність значно знижує ступінь суспільної небезпеки діяння.
Зазначене надає підстави стверджувати про необхідність та доцільність під час вибору об’єкта кримінально-правової охорони враховувати природні статеві соціально-психологічні та психофізичні особливості жінок, які доводять у певних випадках низьку ефективність попереджувального профілактичного впливу закону, нереальність забезпечення кримінальної заборони, штучно розширюють сферу високолатентної жіночої злочинності, мають шкідливі наслідки для родини, дітей, а отже, доводять доцільність при однаковій ефективності різних норм використовувати найменш репресивні засоби.
Сьогодні в Україні довічне покарання відбувають лише 24 жінки, і їх кількість не збільшується вже протягом тривалого часу.
