Фабула справи № 826/18377/14: ТОВ «Софі Пром» (позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги. В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що у відповідача не було підстав для складення податкової вимоги, оскільки податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі щодо позивача не приймалися і не надсилалися, а позивач самостійно не декларував суми, зазначені в податковій вимозі.
Постановою від 19.01.2015 у справі № 826/18377/14 Окружний адміністративний суд міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позов ТОВ «Софі Пром» задоволено, визнано протиправною та скасувано податкову вимогу ДПІ у Дарницькому районі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків акта перевірки, позивачем не отримані у зв`язку з їх направленням на фактичну адресу замість юридичної адреси, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що позбавило права позивача ініціювання оскарження таких рішень контролюючого органу. З огляду на це суди дійшли висновку про неузгодженість податкового боргу, що, в свою чергу, виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився із висновками судів попередніх інстанцій, залишивши касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду — без змін.
В постанові від 11.07.2019 Верховний Суд зазначив про те, що, з урахуванням положень пункту 42.2 статті 42 та пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місцезнаходження або податкову адресу.
Право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.
Конверти із податковими-повідомленнями рішеннями не були отримані позивачем, оскільки не направлялися відповідачем за юридичною адресою (місцезнаходженням) позивача, та повернуті відповідачу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Зазначене не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Відтак грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.
З постановою можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала роз’яснення Касаційного адміністративного суду щодо обов'язку Товариства надати відповідь на неправильно оформлений запит ДФС.
