Позивач, звертаючись до суду, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким йому було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.
Ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що оскільки позивачем не надано до суду доказів усунення недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення такої позовної заяви без руху, а саме не сплачено судовий збір у розмірі та в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір», у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.
У касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що суди дійшли помилкового висновку про те, що за подання до суду цього позову необхідно сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI для позовів майнового характеру. Так, на думку позивача, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатом перевірки ТОВ, не ставиться вимога сплати певної донарахованої грошової суми податкових зобов`язань, а висувається вимога внести зміни у звітність платника. Позивач вважає, що даний адміністративний позов про скасування незнаного податкового повідомлення-рішення містить вимогу вчинення певної дії, що свідчить про його немайновий характер.
Окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме ненадання документу про сплату судового збору в установленому законом порядку та розмірі (до позовної заяви долучено документ про сплату судового збору у меншому розмірі (1762 грн), ніж встановлено законом). При цьому суд зауважив, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є вимогами майнового характеру, а тому для обчислення суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання цього позову, необхідно застосовувати ставку за подання позову майнового характеру, передбачену підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом першої інсатнції позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки визначений строк позивачем не надано до суду доказів усунення недоліків, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, а саме не сплачено судовий збір у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір», можливість вирішення питання щодо відкриття провадження у справі у суду відсутня.
За результатами апеляційного оскарження позивачем ухвали суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову про залишення вказаного судового рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
Окремі рішення суб`єкта владних повноважень можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права в публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Таким чином, заявлені до адміністративного суду вимоги про скасування рішень відповідача-суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Доводи касаційної скарги зводяться що того, що, на думку позивача, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатом перевірки товариства, не ставиться вимога сплати певної донарахованої грошової суми податкових зобов`язань, а висувається вимога внести зміни у звітність. Позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції у спірній ситуації дійшов помилкового висновку про те, що за подання до суду цього позову необхідно сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою Законом України «Про судовий збір» для позовів майнового характеру. Позивач зазначає, що ним було правомірно сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн (ставка судового збору за спір немайнового характеру), оскільки даний спір містить одну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається із адміністративного позову, товариство скаржує податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток. А тому заявлені у спірній ситуації вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення є вимогами майнового характеру.
Виходячи із вищезазначего, суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін.
З рішенням у справі № 826/17147/18 можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» публікувала висновок ВС щодо питання, чи може бути доказом протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства.
