Фабула справи № 323/1862/16-ц: Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача прибрати бетонну огорожу, яка знаходиться на межі земельних ділянок. Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, а відповідач — власником суміжної земельної ділянки. На межі двох земельних ділянок зі сторони відповідача встановлена огорожа з бетонних плит. Наявність цієї огорожі створює позивачу перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою. Крім того, частина підпорок цієї огорожі порушена та похилена в бік його ділянки, у зв’язку з чим існує загроза обвалення огорожі. Позивач зазначив, що згоди на встановлення огорожі він не надавав, вона встановлена за відсутності проектної документації і з порушенням правил добросусідства, визначених у статті 103 ЗК України, статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Рішенням районного суду позов задоволено та зобов'язано відповідача прибрати огорожу. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна огорожа встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України, з порушенням санітарних норм, її висота перевищує 2 м, а частина підпорок вказаної огорожі порушена та похилена в бік земельної ділянки позивача, внаслідок чого існує небезпека руйнування спірної огорожі та пошкодження майна позивача. Відповідач, як власник спірної огорожі, зобов’язаний дотримуватись вимог, встановлених правилами благоустрою, та привести належне йому майно у відповідність до чинних вимог благоустрою.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна огорожа не відповідає державним будівельним нормам на момент її встановлення та на час розгляду справи судом, оскільки ця огорожа (паркан) є суцільною, вищою за 2 м, встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але при цьому він має додержуватись моральних засад суспільства, не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (стаття 319 ЦК Україна). Відповідач зазначених вимог не дотримується, ігнорує зміни у правилах благоустрою і не приводить своє майно у відповідність з ними.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із висновками судів попередніх інстанцій та залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення.
Постанова Верховного Суду від 14.02.2019 мотивована тим, що спірна огорожа не відповідає державним будівельним нормам на момент її встановлення та на час розгляду справи судом, оскільки ця огорожа (паркан) є суцільною, вищою за 2 м, встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України, яка зобов'язує власників та користувачів земельних ділянок обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (в тому числі затінення ділянки). Відповідач, як власник спірної огорожі, зобов’язаний дотримуватись вимог, встановлених правилами благоустрою, та привести належне йому майно у відповідність до чинних вимог благоустрою.
З постановою можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про земельні спори фермерських господарств.
