Як відомо, парламент ухвалив в цілому законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» №1066, який передбачає реформу державної служби.
Голова ДСА Зеновій Холоднюк під час засідання Ради суддів України 20 вересня вже назвав даний законопроект «катастрофою» для апаратів судів через зміни, які пропонуються до статей 50 та 51 Закону «Про державну службу». Раніше цей законопроект розкритикувала Вища рада правосуддя.
Зокрема, реформа торкнеться складових заробітної плати держслужбовців.
Якщо при першому читанні зі складових заробітної плати державного службовця пропонувалося виключити як надбавку за ранг, так і виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця та у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою, то врешті надбавку за ранг вирішили залишити.
Втім інші дві виплати зі статті 50 Закону виключено. Тобто зі складових зарплати держслужбовців, зокрема працівників апарату суду, які виконують роботу за себе та «за того хлопця» через дефіцит кадрів у судах, відповідні доплати зникли.
Цікаво, що відповідні норми щодо виплати за додаткове навантаження залишаються в ч.ч. 3, 4 в статті 52 Закону (однак виникає питання, чи зможуть вони тепер працювати).
Також стаття 50 доповнена нормою про те, що порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом міністрів України.
Щоб «підсолодити пігулку», передбачили місячну або квартальну премію за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладання такого контракту).
Чи врахували пропозиції Вищої ради правосуддя при доопрацюванні змін до закону про держслужбу
Суттєво змінена редакція статті 51 закону про держслужбу.
Раніше Вища рада правосуддя зазначила, що змінами до цієї статті, закладеними у законопроект №1066, ВРП, яка є конституційним органом нарівні з іншими вищими органами державної влади, діяльність яких визначена Конституцією, прирівнюється до міністерств та інших державних органів, які є лише складовою виконавчої влади та підконтрольні Кабінету міністрів України.
«Законодавець фактично змінює правовий статус Вищої ради правосуддя та знижує її статус порівняно з Верховним Судом та вищими спеціалізованими судами, участь у формуванні яких бере саме Вища рада правосуддя», — підкреслила ВРП.
Так, до змін відповідна стаття передбачала групування посад державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів.
При першому читанні законодавці запропонували поділити «з метою встановлення розмірів посадових окладів» державні органи за такими рівнями:
1) вищі органи державної влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, — Верховна Рада України, постійно діючий допоміжний орган, утворений Президентом України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, Рахункова палата України, Конституційний суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди;
2) міністерства, інші державні органи та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, який встановлений законом, а також Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України;
3) інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
4) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;
5) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.
Власне, прирівняння до ЦОВВ й обурило Вищу раду правосуддя.
Втім, уже при другому читанні автори виклали цю статтю по-іншому, додавши, що мова йде про відповідні «апарати» та «секретаріати»:
«1. З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за такими рівнями:
1) Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, постійно діючий допоміжний орган, утворений Президентом України, апарати (секретаріати) Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, Офісу Генерального прокурора;
2) міністерства, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, який встановлений законом, а також апарати (секретаріати) вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
4) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;
5) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.
Схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби».
Також законодавець передбачив, що мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
КМУ можуть встановлюватися додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних державних органів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.
