Касаційний адміністративний суд по справі №2340/4673/18 визнав, що відмова в реєстрації місця проживання в садовому (дачному) будинку є незаконною.
У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення міської ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 2 листопада 2018 року про відмову в реєстрації місця проживання позивача;
- зобов’язати Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання позивача.
Підставою для відмови позивачу у проведенні реєстрації місця проживання відповідачем визначено те, що будинок, у якому позивач просить зареєструвати своє місце проживання, є садовим будинком і не належить до житлового фонду, а тому зазначений садовий будинок не призначений для постійного проживання, у зв’язку з чим зареєструвати позивача за цією адресою не є можливим.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, задоволено адміністративний позов.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходили з того, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується зі статтями 6, 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Суди встановили, що садовий будинок придатний для експлуатації та проживання в ньому людей, а також зауважили, що відповідно до ЖК УРСР садовий будинок не зазначений в переліку об’єктів, які не входять до житлового фонду.
Крім цього, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, суд зобов’язав відповідача повторно розглянути заяву позивача та здійснити реєстрацію його місця проживання.
КАС, розглядаючи зазначену справу, зазначив, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.
Суд врахував, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових.
Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.
Суд погодився з висновками попередніх судів, що відмова відповідача зареєструвати місце проживання позивача за адресою, визначеному позивачем — не ґрунтувалася на вимогах закону.
Раніше КЦС ВС пояснив, коли звільняти за аморальний проступок не можна.
