Два комітети Верховної Ради України – з питань правоохоронної діяльності та з питань правової політики організували спільні комітетські слухання на тему: «Перспективи розвитку, проблематика формування та функціонування інституту присяжних в Україні».
У слуханнях взяли участь народні депутати, представники Уряду, Міністерства юстиції, Конституційного Суду, Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Державної судової адміністрації, правоохоронних органів, адвокатури, наукових установ, міжнародних організацій.
Під час слухань відбулася презентація та експертне обговорення проектів законів «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку формування списку присяжних» №2709 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення участі присяжних у здійсненні правосуддя» №2710, а також альтернативних до них законопроектів за №2709-1 та №2710-1.
Судово-юридична газета раніше розповідала про ці законопроекти.
Основні два законопроекти є урядовими, їх подав Кабінет міністрів України, альтернативні були подані народним депутатом від однієї із парламентських фракцій, проте вони не містять суттєвих відмінностей.
Законопроекти є комплексними, у Верховній Раді ними займаються одразу два комітети: Комітет з питань правової політики та Комітет з питань правоохоронної діяльності. Вищезазначені комітети будуть спільно опрацьовувати судову реформу у цьому напрямку.
Під час слухань учасники заходу розповіли, чому люди не бажають бути присяжними. Для цього існують об’єктивні причини.
Першою із них є низький рівень життя та його якості. Людина, в першу чергу, повинна подбати про задоволення власних базових потреб, після чого на соціальну активність (громадську діяльність) вже не залишається часу, сил та бажання.
По-друге, впливає низький рівень правової обізнаності громадян. Багато хто ніколи не чув про інститут присяжних або просто не розуміє, чим вони займаються.
Третьою причиною є страх за себе або за свою сім’ю, оскільки присяжним доводиться брати участь у найскладніших категоріях справ та вирішувати чиюсь долю. Не всі до цього готові.
Не всі готові брати на себе і додаткові обов’язки та відповідальність.
Окремою причиною низької зацікавленості громадян брати участь у відправленні правосуддя виявився обов’язок подання декларацій.
Дійсно, згідно підпункту «ґ» пункту 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до суб'єктів декларування та відповідальності за корупційні правопорушення відносяться присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді).
Тобто, присяжні під час виконання своїх обов’язків у суді, а саме під час залучення до розгляду конкретної справи, стають суб’єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-УІІ особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно, до 1 квітня, подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Порушення вимог щодо декларування вважаються корупційними правопорушеннями, за які можна отримати штраф (стаття 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 366-1 Кримінального кодексу України).
Адміністративні протоколи складають посадові особи органів внутрішніх справ, а розглядають їх місцеві суди.
Таке становище надає додаткової роботи апеляційним судам, які вимушені перенаправляти протоколи із того суду, за яким закріплений присяжний, в територіально наближений суд, щоб уникнути виникнення в учасників провадження сумнівів у неупередженості суддів (провадження №33/807/108/20, провадження №33/807/113/20, провадження № 33/821/87/20).
Прокуратура Черкаської області повідомила, що двоє присяжних одного із місцевих судів області були притягнуті до відповідальності , за ч. 1 ст. 172-6 (порушення вимог фінансового контролю) КУпАП, оскільки несвоєчасно, без поважних причин подали щорічні електронні декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.
У справі № 712/349/20 суд звільнив присяжного від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КпАП України за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
Потрапляти в такі ситуації та декларувати свої статки готові не всі. Наприклад, в 2016 році в районні суди Львівської області був оголошений набір присяжних, але коли людина дізнавалася, що їй треба буде подати декларацію, то вона просто відмовлялася від участі у судових засіданнях. Внаслідок цього, з 25 присяжних залишалося не більше трьох.
Тому представники Львівського територіального управління висловили думку, що можливо в Законі України «Про запобігання корупції» варто прибрати присяжних з переліку суб’єктів декларування.
Раніше у Державній судовій адміністрації підрахували, скільки держава витратить на суди присяжних у разі ухвалення відповідних законопроектів.
