30 марта Верховная Рада внесла изменения в процессуальные кодексы, предусмотрев для участников возможность принимать участие в судебных процессах по административным и хозяйственным делам в режиме видеоконференцсвязи – с помощью собственных технических средств. Впрочем, какие это «собственные» средства, парламент не конкретизировал. Более того, процессуальные кодексы ссылаются на не действующий пока нормативный акт.
Итак, на внеочередном заседании 30 марта нардепы приняли в целом как закон законопроект о внесении изменений в некоторые законодательные акты, направленные на обеспечение дополнительных социальных и экономических гарантий в связи с распространением коронавирусной болезни (COVID-2019), №3275 от 29.03.2020 года. Профильным комитетом в данном случае выступал не Комитет ВР по вопросам правовой политики, а экономический.
В частности, внесли изменения в ст. 195 Кодекса административного судопроизводства, где прописали:
«31. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Підтвердження особи учасника справи здійснюється шляхом накладення електронного підпису, якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України».
Здесь стоит обратить внимание на один важный нюанс – документ, в котором прописаны требования к такой видеоконференции в административном процессе (а также в хозяйственном и гражданском) с использованием «собственных технических средств», пока не принят.
Так, часть 3 ст. 195 КАСУ гласит: «Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему».
А Положение о Единой судебной информационно-телекоммуникационной системе (ЕСИТС), как известно, до сих пор не принято. Его утверждение отложили еще в 2019 году, когда не удалось полноценно запустить электронное правосудие.
Теперь же Высший совет правосудия требует от Государственной судебной администрации неотложно представить ВСП проект Положения о ЕСИТС.
Кроме того, напомним, что согласно ч. 1 ст. 195 КАСУ, дистанционное участие возможно только при наличии у суда соответствующей технической возможности:
«Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою.
…Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв’язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву».
Аналогичные нормы содержатся и в Хозяйственном процессуальном кодексе, и в Гражданском процессуальном кодексе. Соответствующие нормы о возможности использования собственных технических средств внесены в ст. 197 ХПК и в ст. 212 ГПК.
Такие изменения уже прокомментировали судьи.
Так, судья Большой Палаты Верховного Суда Наталья Антонюк на своей facebook-странице отметила следующее.
«Засідання в режимі відеоконференції з використанням ВЛАСНИХ технічних засобів! Зміни у всі процесуальні кодекси, крім КПК!
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється шляхом накладення електронного підпису, якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України.
В КПК пропонується таке доповнення:
«Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи».
Судья Окружного административного суда Киева Руслан Арсирий по этому поводу написал следующее.
«Сьогодні під час чергового турбоголосування депутати з метою захисту населення від короновірусу вирішили підправити судочинство. Цілком ймовірно, що під секвестр підпаде суддівська винагорода, оскільки всім в країні відомо, що причиною COVID-19 є діяльність судів до пандемії та бездіяльність під час її наступу на Україну :).
Але зараз не про це.
Прочитавши запропоновані зміни до КАСУ, може скластись враження, що до працівників суду нарешті дослухались! Роботу в судових засіданнях з присутніми сторонами, яка сьогодні дуже схожа на «русскую рулетку», пропонують замінити на «дистанційне судочинство»!
Таке досягнення стане можливим, якщо законопроект від «творців держави в смартфоні» набере сьогодні достатню кількість голосів.
Отже, проект змін до КАСУ (ст.195) передбачає наступне:
«31. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється шляхом накладання електронного підпису, якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України».
Тож уявімо, що зміни прийнято і до суду надійшла заява громадянина Іванова про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Зазначений громадянин, наприклад, має смарт-телевізор Samsung та зовнішню відеокамеру і цілком готовий скористатись своїм правом участі у «судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів». Що має робити суддя, отримавши таку заяву? Бігти до супермаркету за аналогічним телевізором? А може, дописати програмний код встановленого ПО (уявно кажучи, програму TrueConf, рекомендовану ДСА України для відеоконференцій).
Звичайно, що задумка законодавця не завжди може негайно дійти до пересічного громадянина, і за час, що пройде з дня набрання чинності законопроектом, і до надходження першої заяви все проясниться…
Рухаємось далі. Уявімо, що зв‘язок з Івановим налагоджено, суд побачив зображення та почув звук.
Тепер суду пропонують підтвердити особу громадянина шляхом перевірки його електронного підпису. Мабуть, йдеться про електрону ідентифікацію, що передбачена ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» № 2155-VIII від 05.10.2017 року. Хоча, можливо, я помиляюся, оскільки в запропонованих змінах передбачено «накладання електронного підпису» на невідомо що. Хоча, можливо, розробник законопроекту настілки просунутий, що йому відомий спосіб накладання електронного підпису на відеоряд, який транслюється громадянином Івановим? То нехай поділиться з ДСА, а вона, напевно, інтегрує сучасне програмне забезпечення по перевірці ЕЦП безпосередньо в систему відеоконференцзв‘язку.
Добре, що суду надано й альтернативний (читай природній) спосіб підтвердження особи, за допомогою відповідних документів. Тільки от ніхто досі не використовував такий спосіб дистанційно, за допомогою електронних засобів комунікації.
Пояснюється це тим, що підробка паперового документу вимагає досить специфічних навичок, а підправити електронну копію за допомогою Фортошопу може й школяр.
До речі, зараз особу встановлює відповідальний працівник суду, який забезпечує проведення відеоконференції. Він, власне, несе відповідальність за помилку при встановленні особи.
Вже на перший погляд запропонований спосіб виглядає нежиттєздатним, але питання можуть виникати і під час спілкування у так званому «судовому процесі» — переривання зв’язку та інші технічні проблеми.
Зверніть увагу, що у змодельованій ситуації мова йде лише про одного учасника справи, тобто інша сторона (а якщо ще й треті особи) вже поза «конференцією». Тож нехай вас не вводить в оману назва цієї процедури, визначена у ст. 195 КАСУ – «Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції». При цьому про те, що таким підключенням може скористатись суддя та секретар судового засідання, мова навіть не йде.
Може, все ж таки, обмежитись зменшенням грошового забезпечення…», — отметил Руслан Арсирий.
Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.
