Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № П/811/1996/17 та встановив, що чинне законодавство України про працю не передбачає пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин для звільнення від відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, з урахуванням розміру порушення.
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «М» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 128 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «М» усунуто порушення, зазначені в акті перевірки до завершення такої перевірки, про що було повідомлено представників управління Держпраці у Кіровоградській області. Також посилається на малозначність виявленого порушення, оскільки позивачем було недоплачено працівникам, які направлені у службове відрядження, 71,16 грн, а сума штрафу становить 128 тисяч гривень, що свідчить про непропорційність суми застосованого до позивача штрафу сумі виявленого порушення.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду. У задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції з посиланням на пункт 29 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначив, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, касатор подав касаційну скаргу.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслюють, що згідно із частиною сьомої статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Також ВС наголосив що КЗпП України передбачено, як невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю, так і обов’язок усунути виявлене порушення законодавства.
Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (Порядок №295).
За змістом пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансових санкцій, і, відповідно не звільняло від обов`язку понести відповідальність за вчинення правопорушень законодавства про працю, оскільки згідно з частиною сьомою статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Тобто вказаними нормами покладено одночасно на суб’єкта господарювання обов’язок як щодо сплати штрафу за вчинене правопорушення, так і щодо його усунення.
З огляду на зазначене, ВС вважає безпідставними твердження позивача в касаційній скарзі, що виконання товариством вимог припису у встановлений законодавствам строк є підставою для ненакладення на позивача штрафних санкцій, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону.
Також колегія суддів Верховного Суду не приймає доводи скаржника щодо малозначності порушення, оскільки чинне законодавство України про працю не передбачає пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин для звільнення від відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, з урахуванням розміру порушення.
Враховуючи обставини справи Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про невиплату належних працівникові коштів при звільненні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
