Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 440/2008/19 дійшов висновку, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.
Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18.
Верховний Суд наголошує, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підхожої роботи для працевлаштування такого інваліда.
Тому обов`язок по працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Водночас нормами чинного законодавства не покладено обов`язок підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.
У червні 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", в якій просило суд стягнути адміністративно-господарські санкції у сумі 9070235,65 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 244896,30 грн за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі № 440/2008/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідачем вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю.
ВП ВС перекреслила практику судів відмовляти у заміні одного боржника двома.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій
