Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 759/13520/18 та встановив, що наявність непогашеної судимості не є перешкодою для застосування статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що вироком Святошинського районного суду м. Києва особу засуджено за ст. 289 ч.1 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 4 роки.
На підставі статей 75, 76 КК України особу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов`язки.
Так, за обставин наведених у вироку суду,особа шляхом вільного доступу незаконно заволодів автомобілем марки «Форд Транзіт», що належить особі_2, завдавши останньому майнової шкоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м’якості та неправильне застосування ст. 75 КК України не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів щодо призначеного особі основного покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України.
При вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного особі покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу засудженого, який раніше судимий, позитивно характеризується, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнав свою вину та у вчиненому щиро розкаявся. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання особи без його ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді обмеження волі та звільнивши від його відбуття з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
ВС підкреслив, що покарання засудженому призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Що стосується доводів прокурора про наявність у особи непогашеної судимості, то ВС зауважив, що це відповідно до закону не є перешкодою для застосування до нього ст. 75 КК України (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № № 753/13972/17).
З огляду на викладене Суд вважає правильними висновок суду про можливість виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Отже, доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості та неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи і не відповідають вимогам закону.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що повинен встановити суд при вирішенні питання звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
