12 листопада Європейський суд з прав людини опублікував свої рішення у трьох справах проти України. Цікавим є те, що всі три справи так чи так стосуються релігійної організації «Свідки Єгови». Так, наприклад, у справі «Корнілова проти України» (CASE OF KORNILOVA v. UKRAINE) заявниця стверджувала, що вона намагалася запросити незнайомого чоловіка прийти на зустріч Свідків Єгови, а цей чоловік її вдарив. Нападника притягнули до відповідальності, але заявниця вважала, що органи влади неправильно класифікували цей напад.
Обставини справи
У березні 2013 заявниця зі своєю одновірянкою приходили додому до жителів міста Носівка і запрошували їх відвідати зустріч Свідків Єгови. Один з містян V.S. відреагував на це ударом у голову заявниці, прокльонами, непристойностями та образами, а також погрозами спустити собак. Зокрема, називав жінок «штундами» – образливою збірною назвою для протестантів, євангельських християн. У лікарні встановили, що у заявниці стався струс мозку, а також зафіксували синець на обличчі. 9 березня вона звернулася до поліції, яка розпочала розслідування щодо умисного нанесення легких тілесних ушкоджень.
Того самого дня поліція опитала заявницю, яка стверджувала, що чоловік напав на неї безпричинно. Також поліцейські опитали V.S. без адвоката, у якості свідка. Він стверджував, що до його дому прийшли незнайомі жінки, які пропонували йому єговістську літературу, на що V.S. відреагував відмовою та вимогою піти і ніколи не приходити. Жінки не зробили цього і натомість продовжували агітувати вступити у братство. Це розізлило чоловіка, через що він вдарив одну з єговісток. Проте V.S. наполягав, що його вислови не були спрямовані на цих жінок. Друга єговіста N.S. свідчила, що V.S. вдарив заявницю ще до того, як вони встигли йому бодай щось сказати. Інших свідків знайти не вдалося.
25 березня заявницю визнали потерпілою стороною у провадженні. Цього ж дня її повторно опитали. Заявниця зазначила, зокрема, що агресія V.S. змусила її відчути приниження та неспроможність реалізувати своє право на свободу релігії. V.S. у свою чергу стверджував, що його дії не мали на меті обмеження релігійних свобод заявниці – його дії були наслідком відмови жінок піти. 2 квітня медична експертиза встановила, що заявниці було нанесено легкі тілесні ушкодження, які мали короткостроковий вплив на її здоров’я.
15 травня заявниця звернулася до слідчого із клопотанням про перекваліфікацію звинувачення з нанесення тілесних ушкоджень на порушення рівноправ’я на підставі релігійних переконань. Слідчий відмовив на підставі свідчень V.S., що його агресія була наслідком «раптово виниклих неприязних відносин», а не релігійної належності жертви.
Пізніше V.S. у ході допиту повідомив про нову версію подій. «Раптово виниклі неприязні відносини» так само були наслідком ряду причин, які не пов’язані з його релігійною нетерпимістю або чимось подібним. По-перше, його відволікли від домашніх справ. По-друге, його нав’язливо запрошували відвідати зустріч, натякаючи, що там буде багато жінок, а сама заявниця образила чоловіка, говорячи про його «чоловіче здоров’я». Раніше про це V.S. не говорив, бо йому було соромно.
Під час суду підсудний визнав себе винним у нанесенні тілесних ушкоджень. Заявниця наполягала на релігійному підґрунті конфлікту. Зокрема, 15 липня вона подала до суду клопотання перекласифікувати звинувачення на злочин на релігійному підґрунті чи хуліганство. Зокрема, вона посилалася на права, гарантовані статтями 3, 9 та 14 Конвенції, та практику ЄСПЛ, у якій ішлося про обов’язок держави віднаходити релігійні мотиви у актах насильства. На її думку, у підсудного не могло просто так виникнути вороже ставлення до незнайомих жінок. Зокрема, не було жодних інших підстав називати їх «штундами». Втім, клопотання було відхилено.
Суд визнав V.S. винним у нанесенні легких тілесних ушкоджень на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин і наклав на нього штраф 850 гривень та зобов’язав відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3000 гривень. Заявниця звернулася до апеляційного суду, зазначивши, що слідчі та суд не розглянули належним чином питання релігійної ненависті, на підставі яких були нанесені тілесні ушкодження, а також не знайшли обтяжуючих обставин у вигляді релігійного підґрунтя. Суди другої та третьої інстанції підтримали рішення районного суду.
Розгляд справи ЄСПЛ
Заявниця скаржилася на порушення її прав, передбачених статтями 3, 9 та 14. Вона зазначала, що розслідування у її справі не було ефективним. Зокрема, через те, що слідство і суд пристали на версію подій звинуваченого, хоча він декілька разів змінював свідчення, а самі свідчення суперечили показанням свідків заявниці. Це, а також відмова перекласифікувати звинувачення і відсутність опитування оточення звинуваченого на предмет ставлення до Єговістів свідчило про неспроможність держави виявити релігійний підтекст у злочині. Представник уряду відкидав ці звинувачення і стверджував, що слідчий вживав необхідних заходів для того, аби знайти релігійне підґрунтя у нападів, але таких фактів не виявив.
Суд не знайшов у діях органів влади ознак того, що розслідування, судовий процес чи судовий вирок будь-яким чином принизили заявницю. Тобто порушення статті 3 Конвенції, як такого, не було. Втім, він звернув увагу, що Конвенція покладає на державу обов’язок віднайти у справі будь-які релігійні мотиви, а також встановити, чи ненависть, чи упередження на основі релігії мали вплив на події. А тому більш важливим була потреба встановити, чи були встановлені ці факти.
ЄСПЛ відзначив, що опис подій від заявниці не містить явних ознак того, що агресія мала релігійні мотиви. Адже, якщо напад дійсно стався до того, як єговісти встигли щось сказати, то V.S. не міг знати про їхню релігійну належність, а штундами називали не лише єговістів. Втім, судячи зі свідчень підзахисного, він розумів, що жінки є представницями певної релігійної організації. Цього факту було достатньо для виникнення обов’язку держави детально дослідити обставини для виявлення можливих релігійних упереджень.
Суд наполягав на тому, що дискримінацією є не лише дискримінаційне ставлення до осіб за певним статусом чи ознаками, які вони мають, але і дискримінаційне ставлення до осіб на основі припущень про володіння такими статусом чи ознаками. Навіть коли таке припущення було хибним.
ЄСПЛ звернув увагу на те, що в цій справі багато дій державних органів України були належним чином спрямовані для виявлення будь-яких дискримінаційних мотивів у діях нападника. «Проте, влада не змогла пояснити, чому вони довірилися свідченням підзахисного, зокрема – щодо його мотивів, а не свідченням заявниці та її одновірянки N.S., особливо зважаючи на те, що їхні свідчення залишалися послідовними, у той же час підзахисний змінював свої в ключовій частині, що стосувалася його мотиву». Крім того, органи влади не дали пояснень стосовно оцінки використання слова «штунди» щодо єговісток. Суд припустив, що у цих обставинах органи влади застосовували принцип in dubio pro reo. Втім, на думку Суду злочинами на підставі ненависті є також і ті акти, де певний статус особи є частиною мотиву.
«У підсумку, Суд знаходить у поводженні органів влади проблематичним не той факт, що у цій справі вони могли інтерпретувати будь-які сумніви щодо мотивів підзахисного на його користь, але радше те, що вони не спромоглися належним чином пояснити своє рішення, зокрема – проартикулювати можливість подвійного мотиву його дій. Таким чином, вони не виконали свій обов’язок виявляти будь-які релігійні мотиви у діях підзахисного та встановити, чи мали вплив на події будь-які релігійні упередження», – підсумував ЄСПЛ.
У зв’язку з цим Суд постановив, що у цій справі мало місце порушення статті 14 у зв’язку зі статтею 3 Конвенції у процедурній частині. Таке порушення ЄСПЛ «оцінив» у 1200 євро.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про рішення ЄСПЛ щодо припустимості доказів, отриманих унаслідок катування з боку третіх осіб.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.
