Посилання заявниці на те, що дитина впродовж дев`яти років проживає разом із матір`ю та вітчимом та не бачиться із батьком, не є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 466/9380/17.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки та збільшити розмір аліментів.
На обґрунтування позову посилалася на таке. Відповідач є батьком неповнолітньої дитини. Шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний. Після розірвання шлюбу дитина проживає з нею. Пізніше жінка уклала інший шлюб. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дочки, не займається її вихованням, не цікавиться її розвитком, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, що полягає в тому, що він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурного і духовного розвитку, не створює умов для отримання освіти, не забезпечує матеріально, не виконує рішення суду про стягнення аліментів.
Крім того позивачка зазначала, що з часу присудження аліментів істотно зріс прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, що є підставою для збільшення розміру аліментів.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Позбавлено відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав скасоване, ухвалене в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Суд першої інстанції не встановив винної поведінки батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а також того, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону, не сприяв захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та не перевірив ставлення дитини до свого батька.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС зазначили, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько проти позбавлення батьківських прав, про що вказував у запереченні на позов, апеляційній скарзі, має намір на відновлення відносин з дочкою, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер.
Крім того, ВС зазначив, що посилання заявниці на те, що дитина впродовж дев`яти років проживає разом із матір`ю та вітчимом та не бачиться із відповідачем не є підставою для позбавлення батька батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли особу можуть усунути від права на спадкування: позиція Верховного Суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
