Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство «Б», не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обв’язку сплачувати орендну плату.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/3966/19-а.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань за платежем орендної плати з фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка була фактично передана у користування фермерського господарства «Б», тому він не є платником плати за землю, оскільки податкове зобов’язання має сплачувати фактичний користувач землі. Окрім того, позивач зазначав, що протягом 2019 року орендну плату за цю земельну ділянку сплачувало саме ФГ «Б» і зауважень щодо декларування та сплати останнім податкових зобов`язань від відповідача не надходило, у зв`язку з чим вважає, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Висновок Верховного Суду
ВС наголосив, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що хоча земельна ділянка станом на 2019 рік і перебувала у фактичному користуванні фермерського господарства «Б», позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки цьому фермерському господарству як землекористувачу.
Таким чином, оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що саме на позивача відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК України покладено обов’язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.
ВС підкреслив, той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство «Б», не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обв’язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата фермерським господарством «Б» орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 ПК України, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК України. Статтею 2 ПК України встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, за яких умов документ визнається офіційним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
