Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 671/1957/20, в якій досліджував питання підтвердження витрат на правничу допомогу.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні квартирою.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачка без дозволу та всупереч його волі як одного із співвласників розпоряджається виділеною йому рішенням суду частиною квартири, змінила замок у вхідних дверях квартири, чим позбавила його доступу до квартири і можливості користуватися житлом.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу. У решті рішення залишено без змін.
Апеляційний суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що відповідач не надала відповідно до частин 2-3 статті 137 ЦПК України відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послуг тощо), що унеможливило визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою їх розподілу.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Так, наявність договірних відносин між адвокатом та клієнтом підтверджується договором про надання правової допомоги.
ВС зауважив, що у пунктах 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 вказаного договору його сторони погодили, що послуги адвоката з надання правової допомоги у цій справі, а саме: усна консультація, складання відзиву на позовну заяву та представництво у Волочиського районного суду Хмельницької області - є платними. Загальний розмір указаних робіт становить 5 000 грн.
Згідно зі змістом квитанції до прибуткового касового ордеру 11 січня 2021 року адвокатом прийнято від особи на підставі договору про надання професійної правничої допомоги 5000 грн.
Однак, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі наданих послугу матерілах справи відсутні, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. При цьому слід урахувати, що наведений в договорі про надання правничої допомоги перелік послуг і квитанція до прибуткового касового ордеру не є доказом щодо фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За таких обставин апеляційний суд, врахувавши вказані норми права, оцінивши належні та допустимі докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку про те, що представником відповідачки належним чином не обґрунтовано і не доведено перелік (обсяг) та вартість наданих ним як адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання договору про надання правової допомоги.
Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо строків оскарження ухвали слідчого судді.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.
