Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 500/3491/16-а, в якій акцентував увагу на тому, що не належать до самочинного будівництва для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків: засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості.
Обставини справи
За результатами перевірки відповідачем складено акт дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що позивач самовільно, без жодних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, виконує будівельні роботи з реконструкції літньої кухні, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За результатами позапланової перевірки, стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 96 КУпАП.
Пізніше позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 5950 грн.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Постановою апеляційного суду постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у справі, яка розглядається, не має принципового значення збільшення або зменшення габаритів об`єктів будівництва. Достатнім для висновку про наявність самочинного будівництва є встановлення факту його проведення позивачем без дозвільних документів.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що під час проведення перевірки та станом на момент судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції позивачем не надано дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції господарських будівель.
Саме проведення вказаних вище будівельних робіт (робіт з реконструкції) за відсутності дозвільних документів стало підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
ВС підкреслив, що відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
У касаційній скарзі позивач, із посиланням на абз. 80 п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127, зазначає, що його дії по заміні матеріалів стін господарських будівель не належить кваліфікувати як самочинне будівництво.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до абз. 80 п. 3.2 Інструкції №и127 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до самочинного будівництва для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків: засклення балконів, лоджій, веранд, терас, крім будинків, що занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, заміна матеріалу стін будинків, господарських будівель без збільшення розміру фундаменту та поверховості.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що зазначене вище положення застосовується лише при інвентаризації квартир багатоквартирних житлових будинків та гуртожитку, є помилковим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касатора про те, що відповідач неправильно кваліфікував його дії із заміни матеріалу стін будинків, господарських будівель як самочинне будівництво (реконструкція господарських будівель без наявності дозволу на виконання будівельних робіт).
Стосовно позовних вимог про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення колегія суддів зазначає, що така позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 244-6 КупАП органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
За правилами частини 1 статті 247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що питання про можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення може вирішувати орган, який уповноважений законом на розгляд справи про адміністративне правопорушення. У даному випадку - орган державного архітектурно-будівельного контролю.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю; рішення суду першої інстанції - скасувати в частині задоволення позовних вимог про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення; у решті позовних вмог - постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився стосовно залишення потерпілого в небезпеці після скоєння ДТП.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
