Матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини.
Про це зазначив Верховний Суд у справі № 305/1707/18 від 02.12.2020.
«Суди повинні, перш за все, брати до уваги інші критерії. Зокрема, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, та виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини», - йдеться у матеріалах справи.
У вересні 2018 року батько звернувся до суду з позовом до дружини. Він заявляв, що матір не виховує дітей. За його відсутності організовує вдома вечірки, веде аморальний спосіб життя.
Тож він вимагав позбавити матір батьківських прав і встановити місце проживання дітей разом з ним.
Жінка подала зустрічний позов. Обґрунтований він був тим, що чоловік її бив. А також виїжджав до Росії, усунувся від обов’язку доглядати за дітьми.
Судом першої інстанції позов чоловіка було задоволено частково, а стосовно жінки – відмовлено.
Таке рішення пояснюється тим, що визначення місця проживання малолітніх разом з батьком, який має стабільний дохід, найбільше відповідатиме інтересам дітей, де з урахуванням взаємовідносин сторін створено всі необхідні умови для їх належного розвитку, забезпечення всіх їх потреб та з огляду на бажання дітей проживати разом з батьком.
Також зазначено, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не підлягають задоволенню, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів винної поведінки та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.
При цьому жінкою за зустрічним позовом також не надано будь-яких переконливих доказів винної поведінки та його свідомого ухилення від виконання ним батьківських обов`язків.
Апеляційну скаргу матері було залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що ураховуючи висновок спеціаліста щодо доцільності визначення місця проживання дітей разом із батьком, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення дітей проживати з батьком у звичайних для них умовах та виключно в їх інтересах.
Верховний суд у цій справі зазначив: згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією про права дитини.
«Вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів», - йдеться у матеріалах справи.
Також Верховним Судом було встановлено, що висновок органу опіки й піклування базується лише на визначенні матеріально-побутових умов батька.
Тому суд вказав, що матеріально-побутове забезпечення батьків не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини.
Крім того, ВС звернув увагу, що суди не врахували факт проживання дітей з матір`ю з самого народження, факт здійснення матір'ю виховання і розвитку дітей, турботи і догляду за ними.
У той час батько в силу особливостей своєї роботи перебував тривалий час за кордоном. Також суди не надали оцінку тій обставині, що він працює в Румунії. Таким чином, нез`ясованим є питання про те, з ким будуть проживати малолітні діти на час відсутності батька в Україні.
Тож Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про те, яку справу розглядав Верховний Суд щодо виховання дітей після розлучення батьків.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
