Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 650/628/19-ц, в якій акцентував увагу на тому, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Н» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позивач зазначала, що між нею та СТОВ «Н» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, відповідно до умов якого вона передала останньому належну їй земельну ділянку в орендне користування.
Сторони вказаного договору погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 11,80 га в цінах на 1995 рік складала 31 689,90 грн, станом на 10 квітня 2008 року - 83 122,61 грн.
Договором оренди передбачено, що за кожен рік користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю річну орендну плату в розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції на один державний акт за кожен рік оренди. Виплата орендної плати здійснюється за згодою сторін у грошовому та натуральному вигляді на суму 1 246,84 грн.
Позивач посилалась на те, що СТОВ «Н» сплачувало їй орендну плату нерегулярно та не в повному обсязі. Вона вважала, що невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає їй (орендодавцю) право вимагати розірвання договору оренди, незважаючи на виплачену у подальшому заборгованість.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інтонації скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Висновок Верховного Суду
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
ВС також підкреслив, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Крім того ВС зазначив, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачене у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене та виходячи із положень статей 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 651 ЦК України, колегія суддів погоджується з правильними висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції в обумовленому договором розмірі.
Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала Чи відноситься заміна матеріалу стін будинків до самочинного будівництва: позиція ВС.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
