Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» покладено повноваження та обв’язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 280/1446/19.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові прийняти до виконання виконавчий лист про стягнення з боржника Центрального ОУПФУ на користь позивача коштів у сумі 54 823,98 грн;
- зобов`язати відповідача включити заборгованість перед позивачем за виконавчим листом про стягнення коштів у сумі 54 823,98 грн до бюджетної програми КПКВ «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» датою його першого надходження - 15.01.2019.
Також, позивач просила встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі шляхом зобов`язання керівників відповідача подати до суду звіт про виконання даного рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч нормам чинного законодавства відповідач повернув виконавчий лист з посиланням на пункт 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників №845, та вказав, що виконавчий лист не підлягає виконанню органом Казначейства, і повідомив про необхідність звернення до органів Пенсійного фонду України.
Рішенням суду першої інстанції залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд України або його територіальні органи, здійснюється Казначейством в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Висновок Верховного Суду
В касаційній скарзі відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, відповідно до положень якого погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, то виконання виконавчих документів про стягнення з органів пенсійного фонду не пенсійних виплат, здійснюється за бюджетною програмою КПКВК 3504040. Верховний Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.
Так, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. Статтею 3 Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто органами Державної казначейської служби.
Як слідує з п. 1 Порядку №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень. Нарахування суми пенсійної виплати в такому випадку має здійснюватися органами Пенсійного фонду на виконання судового рішення. Натомість у цій справі, як справедливо зазначено судами попередніх інстанцій, сума коштів, яку належить сплатити Центральному ОУПФУ міста Запоріжжя на користь позивача, вже визначена судом, а отже така заборгованість має статус заборгованості за судовим рішенням і підлягає виконанню з урахуванням гарантій держави щодо виконання судових рішень.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що положення Порядку №649 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» покладено повноваження та обов’язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. Крім того, зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана належна правова оцінка під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції.
Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи є в Україні дискримінація з боку державних органів.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
