Верховный Суд пересмотрел в кассационном порядке административное дело по иску лица к ГУ ПФУ о признании противоправным его бездействия по непринятию решения по результатам рассмотрения заявления истца о назначении пенсии по возрасту в соответствии с Законом Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» № 1058-IV от 9 июля 2003 года и обязательстве ответчика повторно рассмотреть это обращение и принять решение.
Звертаючись з позовом до адміністративного суду в цій справі, позивач вважав, що Управління неправомірно розглянуло його заяву у порядку Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, оскільки він звертався про призначення пенсії за віком і тому Управління мало розглянути його заяву та прийняти рішення відповідно до Закону № 1058-IV. Відповідач вказав, що позивач може реалізувати своє право на призначення пенсії за віком шляхом подання заяви про призначення пенсії до відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління або за допомогою онлайн сервісів ПФУ через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг з використанням особистого електронного цифрового підпису або за допомогою засобів Порталу Дія електронних послуг ПФУ.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, дійшовши висновку, що оскільки позивач не звертався із заявою встановленого зразка до сервісного центру, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Проте Верховний Суд не погодився із такими висновками судів попередніх інстанцій та задовольнив касаційну скаргу позивача, скасувавши судові рішення та ухваливши нову постанову про задоволення позову.
Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у контексті правовідносин, що виникли у цій справі, Суд дійшов висновку, що спірним є форма та зміст заяви, а також правомірність дій відповідача, вчинених ним за наслідками її розгляду.
Європейська соціальна хартія (European Social Charter) (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
На підставі аналізу статей 8, 9, 44 та 45 Закону № 1058-IV, а також положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1, затвердженого постановою правління ПФУ на виконання положень Закону № 1058-IV, Верховний Суд вказав, що заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, тощо подається безпосередньо заявником до територіального органу ПФУ або через вебпортал електронних послуг ПФУ, або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів ПФУ, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 липня 2015 року № 13-1.
Згідно з пунктом 1.9 Порядку № 22-1 особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.8 цього розділу.
За правилами пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
На підставі аналізу вищенаведених норм права, Суд дійшов висновку, що в Україні нормативно визначені альтернативні способи подачі заяв до органів з питань призначення пенсій, а рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Верховний Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що подана позивачем заява не відповідає встановленій Порядком № 22-1 формі, а тому не підлягає розгляду суб`єктом владних повноважень.
Вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, Суд урахував сталу судову практику, згідно з якою важливим при вирішенні спірних правовідносин є саме суть (зміст) заяви фізичної особи, що об’єктивно дає змогу оцінити намір заявника, враховуючи, зокрема додані до заяви документи, які подаються саме при призначенні пенсії.
Таким чином, враховуючи, що судами попередніх інстанцій досліджено зміст поданої позивачем заяви та вказано, що остання є заявою про призначення пенсії, тобто її зміст є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, Суд погодився з доводами касаційної скарги щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав у відповідача здійснити її розгляд.
Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Суд також зауважив, що Конституція України містить кілька статей, які прямо або опосередковано тлумачать поняття гідності людини та її важливість для українського суспільства. Зокрема, стаття 3 Основного Закону передбачає, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказані положення, на думку Суду чітко проголошують, що гідність людини є фундаментальною цінністю, захист якої є одним з основних завдань держави. Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Зазначене підкреслює рівність усіх людей у їхній гідності, незалежно від будь-яких інших ознак. Крім того, статтею 28 Основного Закону прямо заборонено будь-які дії, які можуть принизити людську гідність і встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.
У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого особа, яка претендує на призначення пенсії, наділена правом звернення до органу пенсійного фонду із заявою та доданими до неї документами, скориставшись бланком такої заяви та одним зі способів її подання, визначених Порядком № 22-1. Результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії, згідно з положеннями цього Порядку, має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Постанова Верховного Суду від 24 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23 (адміністративне провадження № К/990/792/24).
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
