Заявление об установлении факта, имеющего юридическое значение, а именно осуществление постоянного ухода за лицом с целью получения отсрочки от призыва во время мобилизации, не подлежит судебному разбирательству, ведь действующим законодательством предусмотрено внесудебное установление такого факта. Поэтому такие дела не должны рассматриваться по существу заявленных требований. Нарушение правил юрисдикции общих судов является основанием для отмены решения независимо от доводов кассационной жалобы. Об этом заявил Верховный Суд в постановлении от 18 октября 2024 года по делу №148/524/23.
Історія справи
Чоловік у березні 2023 року звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява мотивована тим, що у нього є рідна бабуся, за якою з моменту встановлення їй інвалідності, він на постійній основі як онук здійснює догляд. При цьому бабуся є єдиним родичем чоловіка, оскільки мати заявника померла у 1996 році, а батько – у 1991 році.
Бабуся є особою похилого віку, особою із інвалідністю І групи, а заявник забезпечує її спеціальним медичним доглядом, постійним стороннім доглядом та побутовим обслуговуванням, регулярно закуповує для неї продукти харчування, ліки, оплачує комунальні послуги, спожиті у її квартирі.
Офіційно через територіальний орган соціального захисту населення заявник догляд не оформляв, оскільки не претендує на грошову компенсацію від держави, адже працює лікарем-акушером з 2006 року, а з 2022 року також і на посаді лікаря з медицини невідкладних станів КНП «ЦПМСД» та має стабільний дохід.
Факт здійснення заявником постійного догляду за бабусею з 2012 року та до цього часу, крім іншого, підтверджується актом квартального комітету про встановлення факту здійснення догляду за особою з інвалідністю від 21 лютого 2023 року, складеним в присутності депутата Тульчинської міської ради, а також довідкою виконкому Тульчинської міської ради від 21 лютого 2023 року.
Встановлення факту здійснення постійного догляду необхідне чоловіку для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 ч. 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З огляду на викладене, він просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що він з 2012 року здійснює постійний сторонній догляд за своєю бабусею, яка є особою з інвалідністю І групи безстроково та за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від, у задоволенні заяви відмовлено.
Чоловік подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалити нове рішення, яким його заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Зокрема, він вказав, що суди зробили помилковий висновок, що для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, чи претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні. Аналіз пункту 32 Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, затвердженого постановою Кабміну від 27 січня 2021 року № 99, та абзацу 4 ч. 7 статті 13 Закону «Про соціальні послуги» дає підстави для висновку, що оскільки заявник перебуває у трудових відносинах, займається медичною діяльністю, тому не може бути внесений до Реєстру надавачів соціальних послуг, оскільки не має права на компенсацію, тобто не може бути надавачем соціальних послуг.
Позиція Верховного Суду
Як зазначив Верховний Суд, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18).
Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22).
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.
Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27 січня 1995 року №57.
Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.
У постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 зазначено, що «при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
У справі №378/760/23 звертаючись із заявою, чоловік вказував, що встановлення факту здійснення утримання батька, необхідне йому для отримання права на відстрочку від призову на військову під час мобілізації. Порядок отримання акта встановлення здійснення догляду регулюється Правилами перетинання державного кордону, затвердженими постановою КМУ № 57. Зокрема у цих Правилах зазначено, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. Таким чином, враховуючи, що законом визначений позасудовий порядок встановлення факту, який просив встановити заявник, апеляційний суд правильно вважав, що заява не підлягає судовому розгляду, у зв`язку з чим обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства», «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
У справі, що переглядається:
- у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, чоловік вказував, що встановлення факту здійснення постійного догляду за своє бабою, необхідне йому для отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
- при відмові у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суди виходили з того, що порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою з інвалідністю I групи, яка потребує стороннього догляду, визначено нормами законодавства, зокрема Законом «Про соціальні послуги»;
- проте суди не врахували, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду, адже чинним законодавством передбачено позасудове встановлення такого факту. Тому суди помилково розглянули справу по суті заявлених вимог.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
За таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК.
Отже, на думку ВС, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів ВС вважає, що оскаржені судові рішення слід скасувати, а провадження у справі – закрити.
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
