Исследуя данные о личности подсудимого, суд должен выяснить его возраст, состояние здоровья, поведение до совершения преступления как в быту, так и по месту работы или учебы, его прошлом, составе семьи (наличие на содержании детей и пожилых людей), его материальное состояние и т. д.
Несмотря на то, что УПК не содержит в качестве отдельной общей основы уголовного производства принципа содействия защите (favor defensionis), однако он воплощен в ряде законодательно признанных общих принципов, таких как верховенство права, состязательность, презумпция невиновности и обеспечение права на защиту, и имеет применяться среди прочего в тех случаях, когда для защиты объективно сложно получить доказательства.
Об этом указал Верховный Суд коллегией судей Третьей судебной палаты Кассационного уголовного суда в постановлении от 23 декабря 2024 года по делу №740/3943/23.
По этому делу Черниговский апелляционный суд не исследовал должным образом обстоятельства, на которые указывал обвиняемый.
В частности, что, находясь в оккупированном Мариуполе, который вместе с семьей покинул 28 марта 2022 года, он был вынужден сжечь военный билет и удостоверение участника боевых действий, и прибыв на подконтрольную территорию Украины подал документы на восстановление удостоверения, но в течение года не получил никакого ответа.
Также суд не исследовал вопрос об удалении у обвиняемого селезенки и наличии травмы ключицы.
Історія справи
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області чоловіка засудили за статтею 336 КК (ухилення від призову) та призначили йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком чоловік відмовився від отримання під особистий підпис персональної бойової повістки, та в подальшому, будучи належним повідомленим про явку на загальну мобілізацію, для проходження військової служби не з’явився, чим, на думку сторони обвинувачення, ухилився від призову.
Чернігівський апеляційний суд 1 липня 2024 року вирок міськрайонного суду залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник зазначає про те, що з огляду на поранення та травми – видалення селезінки та встановлення металевої пластинки під час проведення операції з приводу перелому ключиці, яка обмежує рухи рукою, чоловік є обмежено придатним до військової служби у воєнний час, а відтак не може проходити військову службу на передовій, але може проходити службу у тилових підрозділах, від якої він не ухилявся.
Захисник зазначає про те, що внаслідок хибного тлумачення змісту принципу змагальності сторін суд першої інстанції ухилився від з`ясування обставин, які підлягають обов`язковому з`ясуванню у кримінальному провадженні, а саме щодо захворювання підсудного, обмежився вказівкою у вироку на те, що обвинувачений не надав докази свого хворобливого стану. Крім того, указує на те, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів Верховного Суду вважає слушними доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам статті 419 КПК з огляду на наступне.
Ухвала апеляційного суду – це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Положеннями статей 370, 419 КПК передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог статті 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Статтею 372 КПК встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Положеннями частини 2 статті 418, статті 419 КПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Тобто суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Захищене статтею 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження.
У національному законодавстві ці принципи знайшли своє відображення в статті 7 КПК, відповідно до якої, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких – рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Реалізація цих принципів здійснюється, зокрема, через відсутність привілеїв чи обмежень у правах учасників процесу, самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, а також через свободу сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та є підставою для скасування судового рішення.
На переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Так, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що у поданій апеляційній скарзі чоловік не оспорює фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію його дій, просить змінити вирок суду першої інстанції та пом`якшити покарання, застосувавши статтю 75 КК, та звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Однак, в апеляційній скарзі, поміж іншого, чоловік зазначав, що суд першої інстанції жодним чином не врахував причин та обставин, за яких він відмовився отримувати бойову повістку, а отже у такий спосіб висловлював незгоду з встановленими фактичними обставинами.
Крім того, з огляду на пояснення обвинуваченого, висловлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що суть доводів його апеляційної скарги не зводилася виключно до прохання застосувати положення статті 75 КК.
Відхиляючи доводи сторони захисту, які, на її погляд, мали істотне значення для ухвалення законного і справедливого рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що на пропозицію апеляційного суду надати документи про стан здоров`я (видалення селезінки), а також документ про отримання статусу учасника бойових дій, чоловік такі документи не надав.
Проте колегія суддів за результатами касаційної перевірки дійшла висновку, що поза увагою апеляційного суду, залишились наявні в матеріалах кримінального провадження оригінал тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та оригінал облікової картки до нього, в яких міститься інформація про наявність у чоловіка статусу учасника бойових дій та періоди проходження ним військової служби.
Крім того, апеляційним судом не взято до уваги конкретні обставини, які перешкодили чоловік надати документи, що посвідчують його статус учасника бойових дій та медичні документи.
В поясненнях, наданих у суді апеляційної інстанції, обвинувачений вказав, що, знаходячись в окупованому м. Маріуполь, який разом з сім`єю покинув 28 березня 2022 року, він був змушений спалити військовий квиток та посвідчення учасника бойових дій, прибувши на підконтрольну територію України подав документи на відновлення посвідчення, але упродовж року не отримав жодної відповіді.
У судовому засіданні 5 жовтня 2023 року суд апеляційної інстанції з`ясував у обвинуваченого де, коли і ким йому було видане посвідчення учасника бойових дій, і зазначив, що судом буде зроблений офіційний запит з приводу цього. Проте матеріали кримінального провадження не містять ані запиту, ані відповіді на нього.
Колегія суддів, розглядаючи це провадження, вважає за необхідне вказати, що, незважаючи на те, що КПК не містить у якості окремої загальної засади кримінального провадження принципу сприяння захисту (favor defensionis), однак він втілений у низці законодавчо визнаних загальних засад, таких як верховенство права, змагальність, презумпція невинуватості та забезпечення права на захист і має застосовуватися, серед іншого, у тих випадках, коли для захисту об`єктивно складно отримати докази на свою користь.
Під час касаційного розгляду захисником були надіслані Верховному Суду оригінали відповідей на його адвокатські запити від командування Медичних сил Збройних Сил України від 18 вересня 2024 року та Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 16 вересня 2024 року з належним чином завіреною виписної епікризи № 1718 із медичної картки стаціонарного хворого, проте з огляду на положення частини 1 статті 433 КПК касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 91 КПК до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відносяться й обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Як свідчить стала судова практика Верховного Суду, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
На переконання Суду, апеляційний суд належним чином не перевірив повноту та правильність встановлених судом першої інстанції обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і мають значення для ухвалення законного і справедливого рішення, та дійшов передчасного висновку щодо безпідставності доводів сторони захисту, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене вище (підтвердити чи спростувати статус у чоловіка учасника бойових дій, обставини, пов`язані з видаленням у нього селезінки та отримання травми ключиці) й прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Також Верховний Суд вказав, що оскільки правові підставі для відбування чоловіком покарання за цим вироком відсутні, тому він підлягає звільненню з-під варти.
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
