Так, в 2012 році кількість клопотань, що надходили до суду, стосовно проведення обшуку житла чи іншого володіння особи становила 2645; щодо тимчасового доступу до речей і документів — 10152.
Відомості 2017 року шокують. Адже кількість клопотань, що надійшло до суду, стосовно проведення обшуку житла чи іншого володіння особи становить 118 884, що в порівнянні в 45 разів більше, ніж в 2012 році!
Кількість клопотань щодо тимчасового доступу до речей і документів — 257 744.
Приблизно 85% таких клопотань задовольняється судами. Вочевидь, можна констатувати, що ми на вірному шляху побудови поліцейської держави.
Разом з тим, незважаючи на такий натиск з боку правоохоронців, якість розкриття злочинів жодним чином не покращилась.
Варто зазначити, що скандальна «поправка Лозового» зобов’язувала орган досудового розслідування додатково обґрунтовувати свої клопотання про проведення обшуку. Вказане, серед іншого, обумовило тотальний супротив правоохоронців щодо таких змін.
Водночас, з огляду на вищезазначені статистичні дані, такі новели, вочевидь, є корисними та дозволили б уникнути випадків необґрунтованого проведення обшуків, що є необхідною умовою реалізації принципу законності.
Більш того, вбачається, що необхідно внести зміни і до статті 235 КПК про те, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи має містити й обґрунтування висновків суду щодо необхідності надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи.
Сьогодні також відсутній механізм оскарження чи перегляду ухвал слідчого судді щодо обшуку. Натепер Кримінальний процесуальний кодекс України такої норми не містить. Тому необхідним є передбачити у ст. 309 КПК можливість оскарження ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи до суду апеляційної інстанції (вже відповідно після проведення обшуку) і закріпити, що скасування такої ухвали тягне за собою визнання доказів, отриманих у результаті проведення обшуку, недопустимими.
Наразі на розгляді Конституційного Суду знаходиться конституційне подання уповноваженого ВРУ з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема з огляду на неможливість оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на проникнення до житла чи іншого володіння особи та на їх огляд і обшук під час досудового слідства.
