Виходячи з аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.
Про це йдеться в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу засудженого на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без зміни, колегія суддів ККС, зокрема, зазначила, що, відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Конституцією України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч. 2 ст. 30). Відповідно до вимог ст. 13 КПК України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
Тобто законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме — можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілі надавали згоду на проведення огляду житла та приміщення, якими вони володіють, із метою фіксації обставин вчинення кримінальних правопорушень. Свідок підтвердила, що потерпіла та її дочка писали дозвіл на проведення огляду їх домоволодіння. Після проведення оглядів місць подій були складені відповідні протоколи.
Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність такої згоди, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність потерпілих висловлювати свою справжню думку.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата Верховного Суду визначила підсудність справ про затримання та обшук особи прикордонниками. Спори про визнання протиправними дій посадових осіб прикордонного загону поза межами кримінального провадження під час здійснення прикордонного контролю підлягають розгляду відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.
Також ми повідомляли про постанову Верховного Суду щодо оскарження вироку відповідно до угоди про визнання винуватості. Колегія суддів Першої палати розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду.
