У справі №910/18918/17 комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва (далі — КП) було подано позов про скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК №34 у справі №11/12-р-02-05-17 (далі — Рішення №34).
Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, у позові відмовлено. Залишаючи без змін оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з такого.
Територіальним відділенням АМК за результатами розгляду справи №134-02/09.13 було прийнято рішення від 20.03.2014 №4/02-р/к (далі — Рішення №4/02-р/к). При розгляді вказаної справи було встановлено, що КП у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 займало монопольне (домінуюче) положення на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП на праві повного господарського відання, з часткою 100 відсотків, оскільки не мало жодного конкурента. Пунктом 2 Рішення було визнано дії КП, що полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) положенням на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі названих штучних споруд шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку. Зобов’язано КП припинити вказане порушення шляхом приведення вартості з утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня у двомісячний строк з дня отримання рішення.
Інформації про здійснення перерахунку вартості 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня КП до територіального відділення АМК не надавало, у зв’язку з чим адміністративною колегією територіального відділення АМК і було розпочато розгляд справи №11/12-р-02-05-17 за ознаками вчинення КП порушення, передбаченого п. 4 ст. 50 Закону, у вигляді виконання рішення органу АМК не в повному обсязі.
В свою чергу виконання Рішення №4/02-р/к не в повному обсязі на час прийняття Рішення №34 з'ясовано попередніми судовими інстанціями на підставі оцінки доказів зі справи. При цьому не мало значення, з яких причин було не повністю виконано Рішення №4/02-р/к, оскільки такі причини ніяк не впливали на сам факт його чинності і обов'язковості до виконання.
Крім цього, жоден припис будь-якого законодавчого акта не покладав на територіальне відділення АМК обов'язку «при розгляді справи №11/12-р-02-05р17 повторно перевірити витрати, які були включені позивачем до калькуляції, та порівняти їх з фактичними витратами позивача на утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж». Натомість підставою для застосування до спірних правовідносин положення п. 4 ст. 50 Закону достатнім був лише сам факт виконання позивачем у неповному обсязі Рішення №4/02-р/к.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла: Верховний Суд постановив, що недотримання вимог закону під час скликання і проведення загальних зборів учасників ТОВ не порушує права осіб, які не є його учасниками.
