Спір щодо стягнення виплаченої суб’єктом владних повноважень адресної допомоги з фізичної особи як з недобросовісного її набувача має приватноправовий, а не публічний характер, тому його вирішення належить до юрисдикції цивільних судів, а не адміністративних.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі cудової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги з внутрішньо переміщеної особи.
Суть спору полягає в тому, що, задовольнивши заяву внутрішньо переміщеної особи, управління соцзахисту призначило їй щомісячну адресну допомогу, яку перерахувало на її банківський рахунок в розмірі 3 477,07 грн. Під час проведення перевірки відомостей, зазначених у заяві цієї особи, про відсутність у володінні її сім'ї житлового приміщення, транспортних засобів та коштів на депозитному банківському рахунку, управління встановило наявність двох зареєстрованих транспортних засобів, у зв'язку з чим виплату щомісячної адресної допомоги їй припинило та звернулось із вимогою повернути кошти переплаченої допомоги. Відповідачка відмовилася зробити це добровільно, тому управління соцзахисту звернулося до суду.
Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили, надміру виплачену суму з відповідачки стягнуто на користь управління праці та соціального захисту населення. Жінка не погодилася з ухваленими в справі рішеннями і подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення – про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши справу, Верховний Суд судові рішення судів попередніх інстанцій скасував, а провадження в справі закрив, зазначивши, що судовий захист порушених прав у цій справі слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що, в свою чергу, виключає можливість розгляду зазначеної справи за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів у складі судової палати вказала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (ст.17 КАС України). Водночас у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин (п.1 ч.1 ст.15 і ст. 19 ЦПК України). Гроші є об'єктами цивільних прав (ст. 177 ЦК України).
Отримавши спірну щомісячну адресну допомогу, відповідачка набула право власності на неї, та їй як власникові цих грошових коштів належать права й повноваження щодо володіння, користування та розпорядження.
Отже, оскільки спір виник щодо правомірності набуття відповідачем (фізичною особою) права власності на виплачену позивачем (суб’єктом владних повноважень) адресну допомогу та стягнення цієї суми з відповідача як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватноправовий, а не публічний характер і його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Висновки щодо належності справ цієї категорії до юрисдикції цивільних судів висловлював Верховний Суд України у постановах від 22 вересня 2015 року № 21-2209а15 та № 21-1884а15, і Верховний Суд не знаходить підстав для відступу від зазначеної позиції.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ТОВ звернулося з позовом до в.о. генерального директора ТОВ. Позов мотивований тим, що в.о. генерального директора уклав додаткову угоду до генерального договору щодо поставки на умовах відстрочення платежу, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв'язку з чим ТОВ завдано реальних збитків.
