Законодавством не передбачено, в яких випадках заяви (звернення) вирішуються на засіданні Центральної виборчої комісії, оскільки оцінка змісту заяви і визначення того, чи існує необхідність її розгляду на засіданні ЦВК, чи достатньо одноособової відповіді члена Комісії заявнику, віднесена законодавством до дискреційних повноважень Комісії.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в апеляційному порядку справу за позовом офіційного спостерігача від ГО «Міжнародна ліга миру» до Центральної виборчої комісії та члена ЦВК.
Суть спору полягає в тому, що Громадська організація та її офіційний спостерігач звернулися до ЦВК з проханням скасувати постанову ЦВК від 6 лютого 2019 року №229 щодо реєстрації громадянина кандидатом на пост Президента України, оскільки, на думку заявників, передвиборча програма цього кандидата містить положення, спрямовані на обмеження прав людини.
На це звернення член ЦВК, котрий готував матеріали щодо реєстрації зазначеного кандидата, надав відповідь листом, у якому, крім іншого, зазначив, що ЦВК вивчила надані громадянином документи, перевірила їх на відповідність вимогам Закону України «Про вибори Президента України» (№474-XIV) і підстав для відмови у реєстрації його кандидатом на пост президента України, перелік яких визначено у ст. 52 цього Закону, не виявила.
Позивач не погодився з цим рішенням, а також із процедурою розгляду звернення. На його переконання, після того як ГО звернула увагу на виявлені порушення, член ЦВК, який готував матеріали щодо реєстрації зазначеного кандидата і на розгляд якому було передано вказане звернення, повинен був внести на засідання Комісії питання про скасування постанови №229. Натомість член ЦВК одноособово вирішив, що це звернення не вимагає прийняття колегіального рішення і таким чином, впевнений позивач, допустив протиправну бездіяльність.
Також позивач переконаний, що для ефективного захисту виборчих прав потрібно одночасно скасувати постанову ЦВК №229 і постанову ЦВК від 8 березня 2019 року №512 в частині включення до виборчого бюлетеня відомостей про цього кандидата на пост президента України.
Позивач також подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов’язані з виготовленням виборчих бюлетенів до вирішення справи по суті.
Надавши оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів КАС дійшла висновку, що порядок розгляду звернень, зокрема офіційних спостерігачів, які надходять до ЦВК під час виборчого процесу, а також ухвалення рішень за наслідками цього розгляду залежить від суті питання, з яким звертається заявник, і не передбачає обов’язкового винесення цього питання на засідання ЦВК для прийняття колегіального рішення.
У цьому зв’язку суд зазначив, що розгляд звернень у ЦВК організовано таким чином, що попереднє їх вивчення здійснює член ЦВК, до повноважень якого віднесено, з-поміж іншого, вирішувати, чи є достатніми підстави, для того щоб порушені у зверненні питання Комісія розглядала на засіданні та ухвалювала з цього приводу колегіальне рішення (частини 5, 6, 7 ст. 15 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» (№ 1932-IV), Регламент ЦВК).
Критеріїв, якими мав би керуватися член ЦВК, коли вирішував, в якій формі треба розглядати певне звернення, що надійшло до ЦВК, законодавство не містить, як і вичерпного переліку питань, які вимагають саме колегіального ухвалення рішення. Це сфера дискреційних повноважень члена ЦВК, реалізація яких, втім, повинна мати об’єктивні підстави та узгоджуватися з приписами закону.
Колегія суддів дійшла висновку, що член ЦВК, коли розглядав одноособово звернення ГО «Міжнародна ліга миру» та її офіційного спостерігача, діяв правомірно, тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.
Стосовно вимоги позивача про скасування постанови ЦВК від 6 лютого 2019 року №299 з мотивів її протиправності суд пояснює, що позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (ч. 6 ст. 273 КАС України).
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на дату звернення з цим позовом (7 березня 2019 року) строк оскарження постанови ЦВК від 6 лютого 2019 року №299 завершився, що є підставою для залишення позову (в цій частині) без розгляду.
У цьому зв’язку правильними є висновки суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог щодо внесення змін до форми і тексту виборчого бюлетеня, а також щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виготовлення виборчих бюлетенів.
Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №855/71/19 (адміністративне провадження №А/9901/53/19, №А/9901/54/19, №А/9901/55/19, №А/9901/58/19, №А/9901/59/19).
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВС розглянув касаційну скаргу засудженого на вироки місцевого та апеляційного судів.
Також відомо, що Велика Палат Верховного Суду зробила висновок щодо права на пенсію за вислугу років для викладачів позашкільних закладів освіти.
