Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення щодо застосування практики ЄСПЛ у справі «Бартая проти Грузії» в апеляційному суді. Про це повідомляє Центр дослідження судової практики.
Ключові висновки КГС:
- У справі «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) було визначено, що заявник не мав можливості брати участь у провадженні на рівних засадах зі супротивною стороною, яка була представлена адвокатом, а також те, що йому згодом не була надана можливість отримати новий розгляд його справи.
- Як вбачається у даній справі, справа вже була розглянута судом першої інстанції, і заявником не заперечується, що він мав можливості брати участь у провадженні у суді першої інстанції на рівних засадах зі супротивною стороною, надавати пояснення та подавати докази.
- Також вбачається, що після розгляду справи судом першої інстанції заявнику згодом була надана можливість нового розгляду його справи у суді апеляційної інстанції, його апеляційну скаргу прийнято до розгляду та розглянуто.
- Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції при перегляді судового рішення відрізняються від повноважень суду першої інстанції.
- Отже, обставини справи «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) є відмінними від обставин у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, тому наведене рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) не може бути підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
«Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.09.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018, позов задоволено з підстав обґрунтованості заявлених вимог.
У касаційні скарзі відповідач просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Зокрема, відповідач вказує, що апеляційний суд при прийнятті постанови брав до уваги лише доводи позивача та третьої особи, оскільки не відклав розгляд справи за клопотанням представника відповідача.
Щодо посилання відповідача на незаконну відмову апеляційної інстанції відкласти розгляд спору, то за приписами ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відтак, відповідач міг брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво юридичної особи) або через представника, однак апеляційним судом явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, а в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд підставно визнав, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
При цьому посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було залишене без змін рішення місцевого господарського суду, на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06), не може бути підставою для скасування вказаної постанови виходячи з наступного.
У справі «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) було визначено, що заявник не мав можливості брати участь у провадженні на рівних засадах із супротивною стороною, яка була представлена адвокатом, а також те, що йому згодом не була надана можливість отримати новий розгляд його справи. Як вбачається у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, справа вже була розглянута судом першої інстанції, і заявником не заперечується, що він мав можливість брати участь у провадженні у суді першої інстанції на рівних засадах із супротивною стороною, надавати пояснення та подавати докази. Також вбачається, що після розгляду справи судом першої інстанції заявнику згодом була надана можливість нового розгляду його справи у суді апеляційної інстанції, його апеляційну скаргу прийнято до розгляду та розглянуто.
При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Однак таких обставин не вбачається. Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції при перегляді судового рішення відрізняються від повноважень суду першої інстанції.
Отже, обставини справи «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) є відмінними від обставин у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, тому наведене рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) не може бути підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Таким чином, підстави вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, відсутні».
З повним текстом рішення КГС ВС від 14.03.2019 у справі №916/859/18 можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Омельченки проти України». Суд назвав неприйнятною скаргу двох громадян України щодо права на доступ до правосуддя через відмову національних судів розглядати їхню справу по суті.
Також ми повідомляли, що ЄСПЛ закликав Україну змінити процедуру перегляду довічних вироків. 12 березня суд ухвалив рішення у справі «Пєтухов проти України», в якому визнав, що довічне позбавлення волі осіб суперечить Європейській конвенції з прав людини.
