Рішення суб’єкта владних повноважень з ознаками ненормативного акта, дія якого вичерпується після його реалізації, може оспорюватися з погляду законності, а вимога про визнання рішення незаконним — розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації такого рішення у відповідної особи виникло право цивільне, а спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо підставою пред’явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб’єкта в результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень.
Депутати Луцької міської ради Волинської області звернулися до суду на захист інтересів територіальної громади м. Луцька з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Луцької міської ради Волинської області «Про надання ТОВ «Житловий квартал» на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень» з метою усунення порушень Міськрадою законності при передачі в оренду ТОВ «Житловий квартал» земельної ділянки комунальної власності.
Як встановили суди попередніх інстанцій, спір виник між сторонами внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, яким Міськрада надала зазначеному ТОВ на умовах оренди земельну ділянку для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень строком на 10 років з дати укладення договору оренди землі. Міськрада не здійснювала владних управлінських функцій і виступала в цих відносинах не як суб’єкт владних повноважень, а лише як рівноправний учасник земельних відносин і власник землі.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб’єктного складу сторін спору.
Окрім цього, ВП ВС звернула увагу на те, що відповідно до законодавства депутат місцевої ради може реалізувати право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Проте депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/413/18 (провадження №11-1047апп18) можна ознайомитися за посиланням.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала, що суддя Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич оприлюднив презентацією щодо правових висновків ВП ВС у справах про земельні та банківські спори.
Крім того, ми повідомляли про правову позиція ВП ВС щодо обмеження права на апеляційне оскарження рішень. Велика Палата вказала на відсутність у КПК обмеження щодо оскарження рішення з підстави неправильної кваліфікації дій засудженого.
