Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов’язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Але цей обов’язок не можна розуміти як вимогу надання детальної відповіді на кожен аргумент і питання.
Ці принципи вже застосовувалися в низці справ проти України, в яких Європейський суд з прав людини встановлював порушення пункту 1 статті 6. На них суд у Страсбурзі вкотре наголосив у своєму рішенні у справі «Котенко та інші проти України» (заяви №2575/09 та 3 інші). Про це повідомляє інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
Так, українці (усього за чотирма провадженнями) після вичерпання національних засобів захисту поскаржилися до ЄСПЛ на те, що їхні аргументи суди не розглянули належним чином, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Втім, уряд стверджував, що національні суди мають кращі можливості для тлумачення та застосування національного законодавства, а також для оцінки доказів у справах заявників. Він стверджував, що національні суди належним чином обґрунтували свої рішення, і тому скарги заявників були очевидно необґрунтованими.
ЄСПЛ наголосив, що, відповідно до своєї давньої та усталеної прецедентної практики, він не повинен виступати в ролі суду четвертої інстанції і, отже, ставити під сумнів дотримання пункту першого статті 6 Конвенції в рішеннях національних судів, якщо тільки їхні висновки не є довільними або явно необґрунтованими.
Розглянувши заяви, високі судді встановили порушення конвенційних гарантій у трьох справах та зобов’язали Україну виплатити компенсацію за завдану моральну шкоду.
Докладно з правовою позицією ЄСПЛ у справі «Котенко та інші проти України» (заяви №2575/09 та 3 інші) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про право на справедливий суд. Загальні вимоги справедливості, що містяться у статті 6, застосовуються до всіх кримінальних проваджень, незалежно від типу правопорушення, що розглядається.
До того ж відомо, що ЄСПЛ виніс рішення щодо відмови у зміні прізвища.
