Чернігівська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до товариства про зобов'язання передати на безкомпенсаційній основі в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова гуртожиток у зв'язку з тим, що його було включено до Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Чернігова у 2014–2015 роках. По суті цей позов спрямований на реалізацію мешканцями спірного гуртожитку житлових прав на приватизацію житла, які можуть бути втілені виключно після передачі цього гуртожитку в комунальну власність.
Місцевий господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив повністю.
Як встановили суди попередніх інстанцій, фізичні особи, що мешкають у спірному гуртожитку, звернулися до Чернігівської міськради із заявами про приватизацію кімнат у спірному гуртожитку.
Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міськради зверталося до ТОВ з пропозицією розпочати процес передачі гуртожитку до комунальної власності міста. Сторони не змогли досягти згоди стосовно вирішення питання передачі всієї будівлі гуртожитку до комунальної власності, в тому числі на компенсаційній основі.
Положення ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачають здійснення передачі гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що потім були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб, у власність територіальних громад на добровільних (договірних) умовах, а у разі відмови — за рішенням суду.
Статтею 14 цього Закону передбачена примусова передача гуртожитків у власність відповідних територіальних громад за рішенням суду (на безкомпенсаційній основі, на частково-компенсаційній основі, на компенсаційній основі) у разі відсутності згоди власника гуртожитку та недосягнення домовленості щодо такої передачі між власником та місцевою радою.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову й зазначив, що звернення позивача до суду за захистом порушених прав шляхом примусової передачі спірної будівлі до комунальної власності узгоджується з положеннями законодавства.
Примусова передача за рішенням суду в комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується Основним Законом.
Оскільки передача спірного гуртожитку до комунальної власності зумовлена забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема шляхом приватизації займаних кімнат, касаційний суд визнав правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що припинення права власності відповідача на об'єкт нерухомого майна не порушує Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном з огляду на дотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи — власника.
Із постановою Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 927/224/18 можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про те, що в Україні змінили правила нотаріального діловодства.
