У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення способу участі батька у вихованні дитини. Про це повідомляє Центр дослідження судової практики на своїй сторінці в Facebook.
Позовна заява мотивована тим, що з 28 серпня 2013 року по 09 лютого 2015 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу у силу віку залишилась проживати разом з матір`ю за адресою її реєстрації. Питання щодо визначення місця проживання дитини у судовому чи іншому порядку не вирішувалось.
З моменту розірвання шлюбу відповідачка систематично перешкоджає йому у виконанні обов`язків щодо виховання дитини, у спілкуванні з нею та її вихованні, чим, як він вважав, грубо порушує його права та права дитини, зокрема, право дитини на особисте спілкування з батьком.
Зазначав, що він систематично та заздалегідь попереджав відповідачку про час свого приїзду до дочки, про свої наміри вийти з дитиною на прогулянку, проте, коли він приїздив, йому ніхто не відчиняв двері. Крім того, незважаючи на норми СК України, відповідачка на власний розсуд, порушуючи його права, як батька, вирішує всі питання з виховання та розвитку їхньої спільної дитини. Така поведінка відповідачки є для нього незрозумілою, оскільки всі його зусилля, як батька, спрямовані на створення для дочки найкращих умов, крім того, з моменту втрати роботи у вересні 2015 року він надавав допомогу на утримання дитини у добровільному порядку.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визначити спосіб його участі, як батька, у вихованні дочки, встановивши наступний графік спілкування з дочкою ОСОБА_5 , який відповідає інтересам дитини такого віку:для спілкування з дочкою та її виховання - кожного тижня місяця у понеділок, середу, п`ятницю з сімнадцятої години до дев`ятнадцятої години; для відпочинку та оздоровлення дитини - під час літнього періоду один календарний місяць та під час зимового періоду два тижні.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні дочки ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 17.00 год. до 19.00 год. у присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки права ОСОБА_1 , як батька, порушуються відповідачкою, тому слід усунути йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та визначити спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних побачень.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та ураховуючи те, що права ОСОБА_1 , як батька неповнолітньої дочки порушуються відповідачкою, тому дійшов правильного висновку, що слід усунути йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та визначити спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних побачень.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що між сторонами склались відносини, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, яка проживає з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність спілкування батька з дочкою.
При цьому встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, а також висновок психологічного обстеження дитини, проведений психологом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку (запропонованого органом опіки та піклування) періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.
Разом з тим суди попередніх інстанцій правильно вважали, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька.
Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Із повним текстом постанови КЦС ВС від 23.06.2020 № 754/9026/16-ц (61-5215св19) можна ознайомитися за посиланням.
Нагадаємо, «Судово-юридична газета» повідомляла, що збільшення мінімального розміру аліментів є підставою для «автоматичного» перерахунку.
Також ми розповідали, що батько повинен утримувати малолітню дитину незалежно від надання їй матеріальної допомоги: КЦС ВС.
Додамо, що законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
