В Восьмом апелляционном административном суде сообщают, что коллегия судей Кассационного административного суда в составе Верховного Суда согласилась с выводом 8ААС, что предложение другой равнозначной должности государственной службы или, в виде исключения, низшей должности государственной службы в соответствии с профессиональной подготовкой и профессиональными компетентностями имеет цель оставить работника на государственной службе и если субъект назначения предлагает эти должности, то это должно делаться не для показательного соблюдения процедуры, определенной законом, а для реального выполнения этих предписаний закона.
Сообщение перечня вакантных должностей только для уведомления об этих должностях как предпосылки для увольнения не свидетельствует о реальном выполнении Закона или, по крайней мере, попытке его выполнить.
Обставини справи
Особа проходила публічну службу в митних органах з січня 2020 року на посаді першого заступника начальника Галицької митниці, яку постановою КМУ від 30 вересня 2020 року № 895 реорганізовано шляхом приєднання до Держмитслужби. Особу попереджено про можливе наступне звільнення у зв’язку з реорганізацією та запропоновано рівнозначну посаду першого заступника начальника Луганської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, з укладанням контракту про проходження державної служби та встановленням випробування на зазначеній посаді строком шість місяців з визначенням відповідних завдань.
Наказом Держмитслужби припинено державну службу та звільнено Особу, із займаної посади першого заступника начальника Галицької митниці, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв’язку з реорганізацією.
Вважаючи, що вказане рішення прийнято всупереч вимог чинного законодавства та є протиправним, позивач звернувся із позовом про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі звернулися із касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просили їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Висновки КАС ВС
Верховний Суд звернув увагу на те, що після внесення Законом № 1285-ІХ (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби») змін до частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ (Закон України «Про державну службу») існування обставин, з якими законодавець пов’язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб’єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
Тобто, суб’єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Вказана редакція частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII діяла як на момент попередження позивача про можливе наступне звільнення, так і на час видачі оскаржуваних наказів, а отже, у відповідача був наявний обов`язок щодо здійснення пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
В аспекті питання, яке постало перед судом касаційної інстанції у розглядуваній справі, принагідно суд зауважив, що у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15797/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ у редакції Закону № 1285-IX у системному зв`язку з положеннями частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІІ.
Так, у цій постанові Верховний Суд виснував, що приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ у редакції, чинній з 06 березня 2021 року, вже не дозволяють суб’єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації (пропонувати вакантні рівнозначні посади чи ні). Тобто положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв’язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), суб’єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженому про звільнення, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи частини п’ятої статті 22 Закону № 889-VI дозволяють здійснити цю процедуру без обов’язкового проведення конкурсу.
За такого правового регулювання та встановлених обставин Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій рішень, а тому касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Ознайомитись з постановою КАС ВС від 12 вересня 2024 року у справі № 380/9055/22 можна за посиланням.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
