Велика палата Конституційного Суду України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційними скаргами Дядечка Івана Івановича та Голяшкіна Олега Володимировича, передає прес-служба КСУ.
Заявники звернулися до Конституційного Суду з клопотаннями перевірити на відповідність Конституції України окремі положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VІІІ зі змінами (далі – Закон). Зокрема, Дядечко І.І. оспорює положення абзацу другого частин першої, третьої статті 88 Закону, Голяшкін О.В. – положення частини п’ятої статті 83, підпункту „а“ пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону.
Оспорювані положення Закону визначають:
- порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частина п’ята статті 83 Закону);
- суддівське досьє має містити, зокрема, інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики щодо відповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції (підпункт «а» пункту 11 частини четвертої статті 85 Закону);
- якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами (абзац другий частини першої статті 88);
- рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання – якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла відповідних висновків (частина третя статті 88 Закону).
На переконання Дядечка І.І., внаслідок застосування в остаточному судовому рішенні у його справі оспорюваних положень Закону було порушено закріплений Конституцією України принцип верховенства права. Заявник вказує про неможливість оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не тільки з процесуальних підстав, а й по суті правовідносин.
Водночас Голяшкін О.В. стверджує, що оспорюванні положення Закону є неконституційними, оскільки надають Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повноваження регламентувати питання порядку проведення кваліфікаційного оцінювання, які мають бути врегульовані виключно Законом, а також обмежують право близьких осіб та членів сім’ї на особисте і сімейне життя, надаючи Вищій кваліфікаційній комісії суддів України право отримувати конфіденційну інформацію про таких осіб без їх згоди на це. На думку заявника, вказані положення Закону обмежують його конституційне право на ефективний судовий захист, оскільки передбачають вичерпний перелік суто формальних підстав для оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до суду.
Ухвалою Другого сенату Конституційного Суду України від 25 лютого 2019 року вказані конституційні скарги об’єднані в одне конституційне провадження у справі. Судді-співдоповідачі у цій справі – Ігор Сліденко та Олександр Касмінін.
Під час сьогоднішнього пленарного засідання Суд заслухав інформацію судді-співдоповідача Олександра Касмініна щодо змісту конституційних скарг, підстав для відкриття конституційного провадження, перебігу справ в судах та обґрунтувань заявників.
Крім того, суддя-співдоповідач повідомив, що з метою забезпечення повного і об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення направлено запити до державних органів влади, наукових установ для з’ясування позицій з питань, порушених у конституційному поданні.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розглядав справи за конституційною скаргою Дядечка Івана Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу 2 ч. 1, ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402–VIII зі змінами (далі — Закон).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.
