12 липня 2017 р. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України (ВСУ) винесла постанову №6-1096цс17 в справі про відшкодування шкоди, заподіяної невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення.
З квітня 1986 по 1999 здоров'ю Позивача було завдано шкоди у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції на роботах в зоні іонізуючого випромінювання.
У квітні 2016 р. управління соціального захисту не виплатило Позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2015 р. у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, передбачену ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважав, що йому було завдано шкоди в розмірі 6 тис. 770 грн невиплаченої допомоги, і звернувся до суду з вимогою стягнути кошти з відповідача.
Суд першої інстанції у відкритті провадження відмовив. Цю позицію підтримав апеляційний суд. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) скаргу Позивача відхилив і залишив в силі вердикти попередніх інстанцій.
Звертаючись до ВСУ, Позивач послався на неоднакове застосування касаційним судом однієї і тієї ж норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом рішень. На підтвердження своєї позиції Позивач послався на ухвалу ВССУ від 1 березня 2017 р.
Вивчивши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах ВСУ встановила наступне. Відмовляючи в задоволенні вимог Позивача, суди виходили з того, що він оскаржив бездіяльність Управління соціального захисту, а значить, суперечка була публічно-правовою і повинна була розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, в наданому визначенні ВССУ від 1 березня 2017 р. де мова також йде про стягнення шкоди, пов'язаної з невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення, ВССУ врахував положення ст. 1 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) і вважав, що спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства. При цьому суд керувався тим, що у виниклій суперечці управлінські дії суб'єкта владних повноважень були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. В такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що в суперечці бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, ВСУ погодився з Позивачем щодо наявності неоднакового застосування норм процесуального права і змушений був вирішити питання про усунення розбіжностей.
ВСУ підкреслив, що основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. З огляду на положення ст. 1 і ст. 15 ЦПК, а також ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, спір між органом державної влади та фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом не публічно, а цивільні права, зокрема права на відшкодування заподіяної шкоди, не вважаються публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства. В такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що в суперечці бере участь суб'єкт публічного права.
Оскільки невиплатою Управлінням щорічної допомоги на оздоровлення за 2015 р Позивачу завдано збитків, спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Отже, суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій прийшли до передчасного висновку про нерозповсюдження цивільної юрисдикції на даний спір. Виходячи з цього, вердикти попередніх інстанцій ВСУ скасував, справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
З повним текстом постанови можна ознайомитися тут.
Нагадаємо, Верховний Суд України роз'яснив, чому стан алкогольного сп'яніння не є обтяжуючою обставиною при відмові потерпілих від заяв.
