Колегія суддів ВССУ розглянула судовий спір між колишнім подружжям, який стосувався по суті права власності на придбану в шлюбі квартиру, проте предметом судових розглядів стала угода про утворення третейського суду, який визнав за спільною дитиною подружжя дане право власності.
У липні 2016 року колишній батько сімейства звернувся до суду з позовом про визнання угоди про утворення третейського суду недійсною. Він повідомив, що ще в 2002 році колишня дружина, з якою він перебував у шлюбі до 2011 року, від імені їх малолітньої дитини уклала договір про покупку квартири, а потім уклала угоду про створення третейського суду, який, згідно з вимогами законодавства, повинен був визнати дійсним договір купівлі-продажу і визнати право власності на зазначену квартиру за дитиною.
Позивач вважав, що угода про створення третейського суду укладена з порушенням положень ст. 14 ЦК 1963 року, оскільки на момент його укладення від імені малолітньої особи діяла тільки його мати. Він, як батько малолітньої дитини, такої угоди не укладав, згоди на його створення не давав, участі в розгляді справи третейським судом не приймав, хоча квартира купувалася саме за його кошти, чим порушено його права.
Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з вимогами позивача, задовольнивши даний позов.
Колишня дружина позивача в своїй касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила зазначені судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову колишнього чоловіка відмовити.
Колегія суддів ВССУ після розгляду вирішила, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
По-перше, положеннями ЦК України та вимогами ЦПК України не передбачено оскарження угоди про утворення третейського суду, а передбачено лише оспорювання угоди про передачу справи до третейського суду або рішення третейського суду.
А, по-друге, інші фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Більш детально з даним рішенням ВССУ можна ознайомитися за посиланням.
Також читайте роз'яснення Верховного Суду України, як стягнути аліменти після розлучення.
