Деякі республіканці наразі виступають за призначення спеціального інспектора по Україні, подібного до офісу, створеного в свій час США для Афганістану. Про це зазначає у статті New York Times член редакційної колегії, яка писала репортажі з Афганістану Фара Стокман.
Як відомо, для Афганістану в свій час був призначений Спеціальний генеральний інспектор з реконструкції (SIGAR), який був провідним наглядовим органом уряду США з питань реконструкції Афганістану. Конгрес створив Офіс спеціального генерального інспектора з питань відновлення Афганістану для забезпечення незалежного та об’єктивного нагляду за фондами відновлення. SIGAR мав проводити аудит, інспекції та розслідування для підвищення ефективності та результативності програм реконструкції, а також для виявлення та запобігання марнотратству, шахрайству та зловживання коштами платників податків. SIGAR також мав гарячу лінію, яка дозволяла повідомляти про підозру в шахрайстві.
Як зазначає автор, Україна в боротьбі з корупцією прогресує, і це великий подвиг посеред гарячої війни. Але, згідно з даними Transparency International, вона все ще є другою найбільш корумпованою країною в Європі після рф.
Автор згадує затримання екс-голови Верховного Суду Всеволода Князєва, «банку Чауса», а також те, що «антикорупційні органи в Україні не в захваті від того, як Ігоря Коломойського взяли під варту».
«Бюро готувалося переслідувати його за значно серйознішими звинуваченнями. Українському народу слід аплодувати — і підтримувати — за боротьбу з корупцією. На знак підтримки Білий дім нещодавно зустрівся з делегацією антикорупційних груп (мається на увазі візит керівництва НАБУ, САП та ВАКС до Вашингтону – прим. ред).
Але є небезпека, що ці арешти послаблять американський ентузіазм щодо війни. Деякі республіканці наполягають на призначенні спеціального генерального інспектора для України, на кшталт офісу, створеного для Афганістану», - йдеться в статті.
Втім, як вказує автор, перш ніж витратити величезні кошти на нового генерального інспектора, американським бюрократам варто згадати уроки Афганістану.
«Ми повинні посилити підтримку українських розслідувачів, які можуть вимагати відповідальності від свого уряду завжди, а не створювати американське агентство, яке з часом зникне.
Це, мабуть, найбільший урок Афганістану. Ми зазнали невдачі в Афганістані не тому, що не змогли зупинити корупцію. Ми зазнали невдачі, тому що не розвивали афганські інституції, які могли б вистояти після виведення сил США.
Американці були настільки стурбовані викоріненням корупції, що вони мікроменеджили все, створивши тіньовий уряд — укомплектований тимчасовими високооплачуваними консультантами, які підпорядковувалися Вашингтону.
Вони писали чудові звіти, але не були підзвітними людям, які були найважливішими: афганцям.
Спеціальний генеральний інспектор з реконструкції Афганістану визнав це у звіті, опублікованому цього року: «Щоб контролювати корупцію, - говорилося в ньому, американці взяли під контроль все більше і більше процесів, - що, у свою чергу, призвело до відсутності афганської місії та логістичної самостійності афганців».
Було б краще витрачати набагато менше грошей в Афганістані, але таким чином, щоб розширити повноваження місцевих лідерів. Натомість ми витратили понад трильйон доларів на війну, яка закінчилася катастрофічно. Чи має значення те, що у нас був спеціальний генеральний інспектор, який чудово задокументував катастрофу?
Україна, звичайно, інше місце. «Американських черевиків» там ще немає. Наскільки ми можемо судити, мішки з готівкою не доставляються військовим лідерам і політикам, як це було в Афганістані. Схоже, що в корупційних скандалах замішані українські кошти, а не гроші США. Але уроки Афганістану не втрачені для українців», - йдеться у статті New York Times.
Також автор згадує цитату із статті для Foreign Affairs, яка стверджувала, що країни-донори повинні співпрацювати з місцевими українськими державними структурами для відновлення країни замість того, щоб використовувати «великі армії» з іноземних підрядників та неурядових організацій: «Такі методи підривають місцеві інститути управління, не лише витягуючи з них найкращих талантів, але й надаючи іноземцям більше впливу на те, що відбувається в громадах, ніж людям, які там живуть».
«Коли війна в Україні нарешті закінчиться, гроші на відновлення країни, швидше за все, перевищать усе, що ми бачили за своє життя. Саме тоді почнеться справжній ажіотаж. Українським інституціям і наглядовим організаціям краще бути готовими», - підсумовує автор.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
