TikTok може відіграти ключову роль у кримінальному провадженні. Так, Приморський районний суд міста Одеси у справі № 522/3258/25 визнав винною мешканку міста у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114‑1 Кримінального кодексу України – перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
За даними слідства, у період грудень 2024 – січень 2025 року мешканка міста Одеси опублікувала на власній сторінці в TikTok десятки відео, що відтворювали епізоди мобілізаційних заходів (вручення повісток, робота блокпостів тощо) з супровідними коментарями, які, на думку слідчих, мали деморалізуючий ефект і могли бути використані противником для корекції своїх дій. У матеріалах справи також зазначено, що в одному з епізодів досудового розслідування встановлено факт виникнення умислу на перешкоджання діяльності військовослужбовцям ЗСУ.
Ось як це описується в матеріалах справи: «Так, на початку квітня 2024 року, у невстановленому під час досудового розслідування місці, у громадянки, яка усвідомлювала, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом поширення інформації про дати і місце проведення військовослужбовцями районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів…».
Слідство зібрало чимало доказів, починаючи з фрагментів, що фіксували мобілізаційні дії. Цей аналіз засвідчив наявність прихованих закликів до ухилення від захисту Батьківщини через їхній деморалізуючий ефект. Детальне вивчення сторінки TikTok виявило понад 150 тисяч підписників. Нарешті, вилучений смартфон підтвердив: саме з цього пристрою відео завантажувалися в соцмережу. Кожен із цих елементів окремо міг здаватися дрібницею, але разом вони створили переконливу сукупність доказів.
Під час процесу обидві сторони вели доволі гостру дискусію. Обвинувачення наполягало, що дії були систематичними, що коментарі та відео мали деморалізуючий ефект, і що такий контент міг бути використаний ворогом для корекції своїх дій проти України. У свою чергу захист намагався виправдати обвинувачену: мовляв, вона не мала наміру завдати шкоди, не мала доступу до військових таємниць, і взагалі була «позитивно охарактеризована».
Уважно вислухавши усі аргументи, суд визнав одеситку винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України: позбавлення волі строком на п'ять років за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Водночас на підставі ст. 75 КК України одеситку звільнили від відбування покарання з випробуванням, «встановивши іспитовий строк терміном 2 роки».
Крім того, її зобов’язали періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання. При цьому варто підкреслити суттєвий момент: навіть якщо прямого наміру не було, зазначені дії все одно становили загрозу обороноздатності держави і були об’єктивно небезпечними в умовах воєнного стану.
Ця справа у Приморському райсуді стала справжнім прецедентом не лише для Одеси. Вперше в українській судовій практиці цифрові сліди, короткі відео з TikTok, були оцінені не просто як свідчення антимобілізаційних настроїв, а й навіть як об’єктивні докази у кримінальному провадженні. Згідно з рішенням Феміди, онлайн-поведінка може мати реальні наслідки для держави, оскільки соціальні мережі стають полем інформаційної боротьби.
Хоч вирок суду не став гучною сенсацією в медіа, його наслідки відчутні: TikTok перестав бути платформою для безконтрольного поширення подібного контенту. Користувачі соцмереж почали уважніше ставитися до того, що публікують: не знімають військових, утримуються від коментарів про мобілізацію, уникають показу геолокації та місць збору людей. Для багатьох ця справа стала показовою.
Експерти з цифрової безпеки наголошують: соцмережі давно перестали бути просто майданчиками для самовираження. Сьогодні це інструменти впливу, де кожен користувач стає медіа, і кожен його клік чи публікація можуть мати реальні наслідки. Саме тому важливо розуміти, що онлайн-поведінка безпечна лише тоді, коли за нею стоїть усвідомлена відповідальність.
Юристи вже почали обговорювати нові підходи до оцінки наміру в цифровому середовищі. Вони досліджують межі приватної та публічної комунікації, намагаючись знайти справедливий баланс між правом на свободу слова і необхідністю захисту держави. Для слідчих це означає більш суворі стандарти збору та зберігання електронних доказів, для суддів – необхідність розуміти алгоритми та принципи роботи соцмереж, а для звичайних користувачів – чергове нагадування: лайк, коментар чи коротке відео можуть стати частиною кримінальної справи.
Не дивно, що справу № 522/3258/25 вже називають символом часу. Війна ведеться не лише на фронті – вона давно перекинулася в соцмережі, де слово здатне стати зброєю, а кожна публікація – потенційним боєприпасом. Кожен, хто активно ділиться відео чи коментарями, автоматично стає учасником інформаційної боротьби. І головне нагадування для всіх: цифрова необережність не лишає дії безкарними. Те, що раніше здавалось простим постом чи роликом, сьогодні може обернутися суворим вироком та реальним викликом для безпеки держави.
Додатково експерти радять не сприймати соцмережі лише як розвагу або спосіб розповісти друзям про своє життя. Кожен акаунт і кожен допис формують інформаційне середовище, яке впливає на безпеку не лише окремої людини, а й держави в цілому. Навіть дрібні деталі – хештеги, позначки локацій або коментарі під чужими публікаціями – можуть бути використані як частина доказової бази у кримінальному провадженні. Тому цифрова грамотність і відповідальне ставлення до власного онлайн-контенту сьогодні не менш важливі, ніж знання правил дорожнього руху або базових правил безпеки.
Ця справа наочно показала, що соціальні мережі – це не лише спосіб спілкування, а й поле інформаційної боротьби, де слова і картинки здатні реально впливати на життя людей і безпеку держави. Тому будь-який користувач, який публікує контент бездумно, ризикує стати об’єктом уваги правоохоронців або навіть учасником справи у суді. І саме цей урок має стати основним для всіх – обережність у цифровому просторі: суворий підхід – не каприз, а необхідність.
На це також звернув увагу Верховний Суд України: як зазначено у презентації «Судова практика Касаційного кримінального суду щодо допустимості електронних доказів», цифрові сліди (відео з камер, скриншоти з месенджерів або записи з соцмереж) – не просто допоміжний матеріал, а повноцінна доказова база. Без належного оформлення такі дані ризикують бути відхиленими, а правильна робота з ними стає невід’ємною частиною справи. Для всіх учасників процесу судова практика формує нові «правила гри», де цифрова технологія стає важливою складовою доказування.
Автор: Валентин Коваль
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
