Як відомо, більше десяти років в Україні обговорювалася ідея запровадити обов’язковість обміну документами між судом та органами влади в електронному вигляді, адже держоргани давно мають можливість користуватися інтернетом і не витрачати ресурси на папір та послуги «Укрпошти».
Врешті цю ідею частково втілили, і 18 жовтня набрали чинності норми Закону 3200-IX про обов’язкову реєстрацію електронних кабінетів у ЄСІТС для обміну процесуальними документами із судом.
Щоправда, народні депутати швидко внесли до нього зміни та звільнили від обов’язку реєструвати Електронний кабінет органи влади, які не є юридичними особами (наприклад, Кабмін) та іноземних юридичних осіб, аргументуючи тим, що вони не можуть отримати електронний цифровий підпис, і технічно не готові до цього.
Разом з тим, готовими до цього парламентарі визнали юридичних осіб приватної форми власності – але лише для справ господарської юрисдикції.
Як стало відомо «Судово-юридичній газеті», відповідні зміни можуть спричинити ризики для доступу до правосуддя малого бізнесу та питання щодо рівності суб’єктів у судовому процесі. Особливо, з огляду на те, що закон фактично зобов’язує суд застосовувати негативні наслідки до юридичних осіб, справи яких вже перебувають на розгляді у суді на різних стадіях, і навіть за умови, що адвокати в таких справах вже зареєстровані в Електронному суді. Йдеться не про великі компанії, а про звичайні ТОВ, приватні підприємства, громадські організації, ОСББ тощо, для яких процесуальні наслідки відсутності реєстрації в Електронному кабінеті ЄСІТС у судових спорах за ГПК впроваджено вже з 18 жовтня (а в порядку КАСУ та ЦПК відтерміновано законодавцем до лютого 2024 року).
При цьому, враховуючи поширення дії закону на справи, які вже перебувають у провадженні, процесуальні вимоги щодо обов’язкової реєстрації в Електронному кабінеті розповсюджуються на усіх учасників справи, включаючи відповідачів і третіх осіб, а не тільки заявників.
У разі відсутності реєстрації в Електронному кабінеті по справам, які знаходяться на розгляді, а також при первісному зверненні до суду із заявою, скаргою, клопотанням усі документи мають бути повернуті судом або залишені без розгляду.
Це стосується також документів, поданих адвокатом, який здійснює представництво юридичної особи приватного права. Якщо читати закон буквально (абзац 2 ч. 6 ст. 6 ГПК у редакції Закону 3200), то, навіть за наявності реєстрації адвоката в Електронному кабінеті, таку реєстрацію має здійснити також і сама юридична особа. В іншому випадку для неї настануть негативні процесуальні наслідки. Таким чином, в умовах, коли у частині регіонів ведуться бойові дії, відсутні не тільки технічні засоби, інтернет, а інколи елементарний зв’язок, такі юридичні особи будуть позбавлені права на захист.
Отже, на практиці з об’єктивних процесуальних причин можуть бути не прийняті до розгляду чисельні заяви, скарги, клопотання, у тому числі, ті, які можуть мати суттєве значення для вирішення судового спору. Це, в свою чергу, негативно вплине на суть вирішення спору та строки розгляду справ.
Фактично, обґрунтованість та об’єктивність прийняття судового рішення будуть поставлені в залежність від дотримання судом процесуальної норми щодо їх прийняття з огляду на наявність чи відсутність реєстрації учасника в Електронному кабінеті.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу II Закону №3200-IX офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.
В свою чергу, законодавчого визначення поняття «офіційна електронна адреса» досі не існує, незважаючи на чисельність слушних законодавчих ініціатив щодо врегулювання цього питання, принаймні, для державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб.
Поряд з цим, 12 жовтня 2023 року ВРП у змінах до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної систем встановила, що офіційна електронна адреса це – сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.
Таким чином, на сьогодні офіційна електронна адреса – це і є реєстрація в Електронному кабінеті, а, отже, суд не може приймати до уваги будь-які інші електронні адреси.
Попередня редакція Положення визначала, що офіційна електронна адреса це, у тому числі, адреса електронної пошти, вказана у одному із державних реєстрів.
При цьому Положення у редакції рішення ВРП від 12 жовтня передбачає, що «до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС особи, крім осіб, які зобов’язані зареєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС або мають зареєстровані Електронні кабінети в ЄСІТС, можуть подавати до суду документи в електронній формі з використанням адреси електронної пошти, з якої надійшли документи» – що також не додає ясності.
Передбачувано, що судову практику з питань реалізації права суду визначити поважність причин відсутності реєстрації в Електронному кабінеті очікують безліч варіацій щодо вирішення питання про прийняття процесуальних документів в електронному вигляді, поданих через електронну пошту, яку учасник добросовісно використовував для документообігу з судом з початку судового розгляду.
Можна очікувати й на масове оскарження таких судових рішень, а також на скарги на дії суддів до ВРП. Зокрема, застосування судом процесуальних наслідків для юридичних осіб приватної форми власності за нормами ГПК наразі може бути розцінене як створення штучних перешкод доступу до правосуддя та, відповідно, дискримінацію прав та обов’язків юридичної особи приватної форми власності в залежності від юрисдикції судового спору.
Доречно з цього приводу буде згадати висновки ЄСПЛ та положення Конвенції щодо основних принципів права на справедливий суд, таких як – доступ до суду, справедливий розгляд, відсутність надмірного формалізму, принцип законності.
Зокрема у своїй практиці ЄСПЛ часто наголошує на недопустимості надмірного формалізму в процедурах судового процесу, оскільки це може стати перешкодою для справедливого розгляду справи. Забезпечення доступу до суду вважається однією з основних принципів права на справедливий судовий процес. Якщо законодавство обмежує цей доступ без об'єктивних підстав, це може становити порушення Конвенції.
Отже, фактично з 18 жовтня в Україні може з’явитися додаткова проблема як для судів, так і для учасників процесу – малого бізнесу, доступ до правосуддя якого буде страждати через нечіткість формулювань законодавця. Відповідно, втрата часу, ресурсу, коштів, скарги в ЄСПЛ – це не зовсім те, чого очікувала судова система та суспільство від запровадження цифровізації судочинства, і мета його запровадження таким чином може бути спотворена.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
