Якщо результати наукових досліджень, оприлюднені за авторством судді, містять ознаки недотримання академічної доброчесності, зокрема, ознаки плагіату, його визнають недоброчесним.
Якщо суддя допускав дискримінацію учасника процесу чи іншої особи, його теж визнають недоброчесним.
Аналогічно недоброчесним визнають суддю чи кандидата, який використовував родинні, дружні та інші неформальні зв'язки для «здійснення кар'єри».
Тобто, якщо мати-суддя у свій час сприяла сину у тому, аби він став суддею або його вітчим – у тому, аби пасинок захистив дисертацію, його мають визнати недоброчесним. Тим паче, якщо така дисертація містить ознаки «списування».
Відповідні індикатори, які свідчать про невідповідність судді чи кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, погодили 9 листопада Вища кваліфікаційна комісія суддів України спільно з Громадською радою доброчесності
Нагадаємо, що вже з понеділка, 13 листопада, відновлюється кваліфікаційне оцінювання суддів. І наявність хоча б одного з наведених індикаторів буде свідчить про недоброчесність судді. А отже, кваліфоцінювання такий суддя не подолає.
Рішення ЄСПЛ про порушення Конвенції – ще не індикатор
Цікаво те, що автори документу пропонують, аби рішення Європейського суду з прав людини, який встановив, що під час розгляду певним суддею справи людини відбулося порушення Конвенції не було «наперед визначальним та обов’язковим для врахування при оцінюванні» індикатором. Як й рішення інших органів стосовно такого судді.
Тобто, якщо ЄСПЛ встановить порушення Конвенції при судовому розгляді, то це не буде мати «наперед визначального значення» для того, аби охарактеризувати суддю як недоброчесного.
«Факт наявності будь-якого рішення, висновку чи оцінки національного або міжнародного органу (або відсутність такого факту) 1) не є наперед визначальним та обов’язковим для врахування при оцінюванні відповідності судді індикаторам професійної етики та доброчесності, 2) сам по собі не спростовує обґрунтований сумнів у відповідності судді індикаторам професійної етики та доброчесності», - вказано у документі.
За що визнають недоброчесним
Слід зауважити, що документ з індикаторами поки більше схожий на «чернетку». Наприклад, в переліку «індикаторів» міститься вказівка, що за певним критерієм недоброчесним може бути визнано «кандидата на посаду судді», але цей критерій (№6) охоплює зловживання повноваженнями, якими може бути наділений виключно суддя/голова/заступник голови суду. Або ж, навпаки, нездатність пояснити походження майна (№1) пропонується чомусь застосовувати лише до суддів. Надалі, у розділі «принципи оцінювання індикаторів» автори документу вже «забувають», що збираються застосовувати дані індикатори і до кандидатів, та говорять лише про суддів. Який статус має цей документ та чи буде його затверджено рішенням ВККС – поки невідомо.
Окрім нездатності судді переконливо пояснити джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ, уникнення люстрації та інших умов, наявність чи відсутність яких можна об’єктивно дослідити, у документі йдеться і про інші речі.
Зокрема, буде мати значення поведінка судді у колективі – він буде визнаний недоброчесним, якщо створював для іншого судді атмосферу тиску.
Якщо суддя допускав поведінку, яка «призвела до значного суспільного резонансу» при наявності фактів, які «свідчать про обґрунтованість сумніву у чесності, неупередженості чи непідкупності судді», і додатковим індикатором для цього, як вказано у документі, можуть бути звернення «авторитетних громадських чи професійних організацій», то він теж – недоброчесний.
Недоброчесними визнають також суддів, які без поважних причин допускали судову тяганину, якщо це призвело до порушення розумних строків розгляду справи; ухвалювали чи видавали судові рішення чи їх копії з грубим порушенням, а саме без фактичного розгляду справи (питання), проведення якого вимагається законом; надавали очевидну невиправдану процесуальну перевагу одній зі сторін, допускали дискримінацію учасника процесу чи іншої особи.
Документ також пропонує, аби для оцінювання доброчесності використовувалися будь-які джерела інформації без часових та територіальних обмежень, зокрема, відкриті джерела.
Суддя не відповідатиме критеріям професійної етики та доброчесності у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності хоча б одному індикатору.
Як зазначено, наявність обґрунтованого сумніву «встановлюється ВККС на підставі чітких та переконливих доказів». А чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що породжують обґрунтований сумнів.
З повним текстом документа можна ознайомитись за посиланням.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
