Мінсоцполітики пропонує встановити у статті 23 Закону про мобілізацію, яка регулює відстрочку від призову, що військовозобов'язані, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених цією статтею, погоджують виїзд за межі України у період дії воєнного стану з ТЦК в порядку, визначеному Міністерством оборони. Про це йдеться у висновку Комітету з питань соцполітики від 9 січня.
Так, Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики, очолюваний народним депутатом Галиною Третьяковою, розглянув урядовий законопроект про посилення мобілізації 10378 та рекомендував Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки за результатами розгляду у першому читанні основного законопроекту Кабміну та альтернативних до нього №10378-1, №10378-2 і №10378- 3, на основі урядового проекту 10378 підготувати інший законопроект, який буде внесений на розгляд Верховної Ради членами Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Отже, вже після розгляду у першому читанні проекту Кабміну про посилення мобілізації 10378 Комітет з нацбезпеки, на думку Комітету соцполітики, має внести новий законопроект із врахуванням:
- положень альтернативних законопроектів;
- пропозицій Міністерства соціальної політики України, викладених у висновку Комітету;
- вилучення положень, якими вносяться зміни до статті 25 Кодексу законів про працю.
Також Комітет вирішив рекомендувати підготувати у найкоротший термін окремий законопроект щодо демобілізації військовослужбовців строкової військової служби і запропонувати головам депутатських фракцій та груп внести його на розгляд Верховної Ради.
Слід зауважити, що Міністерство соціальної політики законопроект підтримало, але вказало на наступні уточнення окремих норм.
Так, на думку Мінсоцполітики, треба переформулювати пропоновані проектом норми щодо змін у законі про мобілізацію і визначити, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед інших:
– усиновителі, на утриманні яких перебувають діти, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленого батьківського піклування, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування віком до 18 років, патронатні вихователі
– члени сім’ї першого ступеню споріднення (не більше одного) особи з інвалідністю I групи, зайняті постійним доглядом за нею, а також члени сім’ї другого ступеню споріднення (не більше одного) за умови відсутності членів сім’ї першого ступеню споріднення чи їх фізичної неспроможності (що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) здійснювати такий постійний догляд;
– члени сім’ї першого ступеню споріднення (не більше одного) особи з інвалідністю II групи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, зайняті постійним доглядом за нею
– члени сім’ї першого ступеню споріднення (не більше одного) особи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, зайняті постійним доглядом за нею.
Особи з інвалідністю можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Також Мінсоцполітики пропонує встановити у статті 23 Закону про мобілізацію (яка регулює відстрочку від призову), що військовозобов'язані, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених цією статтею, погоджують виїзд за межі України у період дії воєнного стану з територіальними центрами комплектації та соціальної підтримки в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Слід зауважити, що раніше «Судово-юридична газета» писала про відповідну позицію судів та Адміністрації прикордонної служби з цього питання.
Комітет у Висновку також цитує зауваження Міністерства фінансів, яке вказало, що законопроект потребує фінансово-економічних розрахунків та значних додаткових витрат з державного та місцевих бюджетів.
Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні зауважує, що законопроект потребує доопрацювання. Зокрема, запропоноване у проекті виключення у статті 25 КЗпП заборони вимагати при укладенні трудового договору відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання чи перебування для укладення трудового договору з військовозобов’язаними та резервістами має ознаки дискримінації на працю за належністю до цих категорій осіб.
Фактично пропонується повернення до інституту прописки, що не відповідає свободі пересування та вільного вибору місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією.
Також під час обговорення було підняте питання, що за законопроектом прокурори, мобілізовані в лави ЗСУ – єдині з мобілізованих, кого буде звільнено у зв'язку з мобілізацією. Тобто, як зазначено у Висновку Комітету соцполітики, в існуючій редакції законопроекту наявна дискримінаційна норма стосовно прокурорів.
В ході обговорення члени Комітету також обговорили питання суттєвого спрощення процесу надання до ТЦК та СП уточнених даних призовників, військовозобов’язаних та резервістів. При цьому є необхідність зобов’язати роботодавців повідомляти відповідну інформацію про своїх працівників, що спростить передачу даних та знизить витрати часу на процедуру збирання цих даних.
Учасники засідання Комітету також звернули увагу на важливість недопущення зростання обсягів «тіньової» зайнятості у зв’язку з бажанням автора законодавчої ініціативи покласти на роботодавців непритаманні їм обов’язки під час мобілізаційних заходів. Протягом засідання неодноразово було наголошено на необхідності збереження «економічного фронту» держави з метою забезпечення потреб армії та сплати податків.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
