Народні обранці хочуть ввести до законодавства поняття сталкінгу. Про це йдеться у пояснювальній записці до законопроекту 12088 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» щодо встановлення відповідальності за злочинне переслідування (сталкінг). Авторами виступають депутати Дар’я Володіна, Євгеній Брагар, Анатолій Костюх та інші.
Вони пропонують встановити, що сталкінг – це форма психологічного домашнього насильства, яка виражається у неодноразовому прояві небажаної нав'язливій увазі до однієї людини з боку іншої людини або групи людей, а також полягає у тривалому стеженні за постраждалою особою та перебуванні біля місця її проживання без передбаченого законом дозволу.
Також пропонується визначити кіберпереслідування як вид злочинного переслідування, що передбачає постійне спостереження за постраждалою особою без її згоди чи законного дозволу за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій, що може здійснюватися шляхом обробки персональних даних жертви, зокрема в результаті крадіжки особистих даних або шпигування за жертвою через її соціальні мережі або платформи обміну повідомленнями, електронну пошту та телефон, крадіжку паролів або злом її пристроїв для доступу до приватного простору за допомогою встановлення додатків геолокації, у тому числі шпигунського програмного забезпечення, або через викрадення її пристроїв.
Разом з тим, ці терміни пропонується встановити лише в законі про домашнє насильство.
У КПК ж ініціатори пропонують запровадити норму про те, що судове рішення суду першої інстанції про застосування обмежувального заходу до осіб, які вчинили домашнє насильство, набирає законної сили з моменту проголошення, а його оскарження не зупиняє його виконання.
В поясненнях депутати вказують, що вперше поняття «сталкінг» з’явилось на законодавчому рівні як правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність, наприкінці двадцятого століття у США (штат Каліфорнія). Відповідно до положень Кримінального кодексу штату, «сталкінг» визначено як свідоме, здійснюване із злим умислом переслідування та спричинення занепокоєння іншій людині.
У 1996 році Конгрес США прийняв федеральний закон проти переслідування як частину Закону про насильство щодо жінок, відповідно до якого перетинання меж штату з метою переслідування певної особи, якщо така поведінка викликає страх та серйозні загрозливі побоювання щодо можливих тілесних ушкоджень або смерті жертви, переслідування її найближчих членів родини, є федеральним злочином.
У Німеччині шляхом внесення змін до кримінального закону у березні 2007 року запроваджено підстави відповідальності за сталкінг. Відповідно до диспозиції статті 238 Кримінального кодексу Німеччини будь-яка особа, яка без згоди (несанкціоновано) та навмисно переслідує іншу особу таким чином, що це може мати значний негативний вплив на її спосіб і стиль життя шляхом повторного вчинення такої дії, карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом.
Законодавство Італії у сфері покарання за акти «сталкінгу» представлено Законом «Про невідкладні заходи щодо громадської безпеки та боротьби з сексуальним насильством, а також щодо актів переслідування» від 23 квітня 2009 року. У Франції «сталкінг» є кримінальним проступком, який визначається як синдром нав’язливого переслідування та відноситься до категорії «delit», а не «crime».
Як вказують депутати, на розвиток положень щодо відповідальності за «сталкінг» Європейською Комісією прийнята Директива щодо протидії насильству над жінками та домашньому насильству № 2022/0066, якою пропонується криміналізувати кіберпереслідування (cyber stalking) як сучасну форму психологічного насильства, що часто вчиняється проти членів сім'ї або осіб, які живуть в одному будинку, яке може вчинятися колишніми партнерами або знайомими.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
