Належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після викладення основного тексту цього документа чи відомостей про додатки до нього. Підпис перед текстом документа не виконуватиме посвідчувальної функції щодо його змісту, але може виконувати інші завдання, зокрема візування.
Якщо процесуальний документ, поданий до суду, містить графічне відображення підпису, розташоване у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом, натомість не підписаний особою після викладу тексту, то значить, він є непідписаним.
На це вказала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 вересня 2024 року по справі №930/191/23.
Поставлені питання
Велика Палата Верховного Суду у цій справі мала визначити те, чи є належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання процесуального документа розташування рукописного підпису його автора перед текстом цього документа.
Зазначила, що хоча формально у процесуальному законі немає формалізованої вимоги щодо місця розташування накладення підпису заявника (автора звернення), проте це випливає із його змісту і духу закону.
Стаття 356 ЦПК, яка регламентує форму і зміст апеляційної скарги, передбачає певну послідовність викладу приписів. Наміром законодавця було структурувати вимоги до апеляційної скарги не лише у змістовному (перелік певної інформації, яку особа, що подає апеляційну скаргу, має викласти), а й логічно-послідовному (хронологічному) контексті.
Велика Палата виснувала, що процесуальні документи потрібно підписувати після викладення його основного тексту або відомостей про додатки (у разі їх наявності).
Натомість графічне відображення підпису, розташоване зокрема, як у цій справі, в лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом документа, а не наприкінці документа після викладу його тексту, не можна вважати належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання процесуального звернення.
Фабула справи
Заявник у січні 2023 року звернувся до суду з позовом до Немирівського райуправління поліції ГУ НП у Вінницькій області, в якому просив стягнути суму 834 тисячі грн на його користь з бюджету на відшкодування моральної шкоди.
Позивач вказав, що 6 вересня 2021 року працівник Немирівського РУП ГУ НП склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП за фактом керування автомобілем Toyota Hilux у стані алкогольного сп`яніння та направив цей протокол до суду.
Зазначив, що Вінницький районний суд постановою від 21 грудня 2021 року у справі № 128/2590/21 закрив провадження стосовно нього у зв`язку з невстановленням у його діях складу адмінправопорушення.
На думку позивача, у зв`язку зі зловживанням працівниками поліції наданими їм повноваженнями та намаганням незаконно притягнути його до адміністративної відповідальності йому завдано моральну шкоду, спричинену незаконним вилученням водійського посвідчення та його автомобіля.
Адміністративне переслідування тривало поза розумними термінами. Його родина сприймала його як порушника, що відбилося на загальному стані його здоров`я. До того ж, у зв`язку з вилученням автомобіля позивач був позбавлений звичних для нього зручностей та можливості заробляти собі на життя.
Позивач, покликаючись на право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції, та на факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього, просив задовольнити позов та відшкодувати завдану йому шкоду з Державного бюджету України.
У березні 2023 року Немирівський райсуд Вінницької області постановив вважати позовну заяву неподаною та повернув її заявникові. Суд вказав, що, отримавши ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху, у відведений судом строк чоловік не усунув визначених у цій ухвалі недоліків.
Вінницький апеляційний суд постановив апеляційну скаргу вважати неподаною та повернув особі, від імені якої її подано.
Апеляційний суд мотивував зазначене рішення тим, що оскільки підпис в апеляційній скарзі розташований не під текстом апеляційної скарги, а у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом цієї скарги, тому ухвалою від 27 березня 2023 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав заявникові можливість усунути цей недолік. Заявник відмовився від виконання вимог ухвали суду, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
КЦС ВС виснував, що справа містить виключну правову проблему і передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо призначення підпису та місця його розташування в письмовому документі
Велика Палата Верховного Суду вважає, що підпис має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом, з огляду на таке.
Підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства.
Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності).
Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу.
Підписання документа перед його текстом, що зумовлено винятково невмотивованим власним бажанням заявника, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням цивільного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для процесуального закону є характерною певна послідовність викладення нормативно-правових приписів - правил поведінки, що впливає на послідовність вирішення усіх процесуальних питань, які в цивільному процесі постають перед судом та його учасниками.
Правові норми ЦПК України викладені від загальних до спеціальних, послідовно регулюють різні стадії процесу: від пред`явлення позову і до вирішення справи в суді касаційної інстанції. Певна логіка викладення нормативного матеріалу так само існує й під час визначення у процесуальному законі вимог до багатьох письмових процесуальних звернень у суді загалом і до апеляційної скарги зокрема.
Отже, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на конструкцію нормативного регулювання суспільних відносин, передбачену в ЦПК України. Стаття 356 ЦПК України, яка регламентує форму і зміст апеляційної скарги, передбачає певну послідовність викладу законодавчих приписів. Законодавець передусім зазначає, що апеляційна скарга подається у письмовій формі (частина перша цієї статті); далі - про те, що особа, яка подає апеляційну скаргу, має зазначити найменування суду, до якого подається скарга (пункт 1 частини другої), повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу (пункт 2). Наприкінці особа має зазначити перелік документів та інших матеріалів, що додаються (пункт 9).
Лише після викладення нормативних вимог до змісту апеляційної скарги у частині третій наведеної статті Кодексу закон урегульовує, що таке процесуальне звернення має бути підписано заявником.
Тож лише після визначення всього обсягу обов`язкової інформації, згаданої у частині другій статті 356 ЦПК України, законодавець указує на те, що апеляційна скарга має бути підписана особою, яка її подає, або представником такої особи.
За наведеною логікою побудови згаданої статті процесуального закону підпис особи, яка звертається з процесуальним документом до суду, підсумовує викладене вище за текстом, що тим самим унаочнює погодження з усім тим, що в ньому наведено. Хоча формально у процесуальному законі немає формалізованої вимоги щодо розташування місця накладення підпису заявника (автора звернення), проте це випливає із його змісту і духу закону.
Наміром законодавця було структурувати вимоги до апеляційної скарги не лише у змістовному (перелік певної інформації, яку особа, що подає апеляційну скаргу, має викласти), а й логічно-послідовному (хронологічному) контексті (найменування суду, до якого подається апеляційна скарга, не повинне зазначатися наприкінці апеляційної скарги; а отже й підпис особи, яка подає апеляційну скаргу, чи її представника не має розташовуватися на початку апеляційної скарги).
ЦПК України передбачає подібні за змістом правила також і для інших процесуальних документів.
Викладене не лише забезпечує логічність, послідовність і зрозумілість викладу змісту апеляційної скарги, але й слугує запобіжником від зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами, оскільки унеможливить виникнення такої ситуації, коли в одному разі заявник стверджуватиме, що процесуальний документ ним підписаний, а в іншому разі - ні.
Сформульований принцип гарантуватиме однозначність правових наслідків подання апеляційної скарги та унеможливлюватиме неоднозначне тлумачення його змісту іншими учасниками справи.
Верховний Суд так само повинен враховувати і стандарти, які склалися в Україні, щодо ділового письма загалом.
Загальноприйнятою практикою є розташування підпису автора документа наприкінці нього. Таке розташування підпису логічно завершує виклад думок автора та підтверджує його згоду з усім написаним вище; до того ж воно відповідає загальним правилам композиції тексту і сприяє його кращому сприйняттю. Відступ від цього стандарту може призвести до сумнівів у дійсності документа або його окремих частин.
Зміст ділового і процесуального письма так само підкоряється правилам правопису української мови: у процесуальному законі немає посилання на те, що письмо здійснюється зліва направо і згори донизу, проте є усталеним саме використання правил правопису української мови, що є обов`язковим за замовчуванням.
Безпосередньо правила про те, що підписувати документ потрібно знизу, в правописі української мови немає. Однак існує декілька непрямих вказівок та загальноприйнятих норм, які підтверджують доцільність такого розташування підпису:
- підпис традиційно розглядається як завершення викладення думки, підтвердження згоди з написаним. Тому його розташування наприкінці документа є логічним завершенням тексту;
- стандартна структура ділового листа передбачає, що підпис розташовується під основним текстом, після дати. Це правило стало загальноприйнятим і широко використовується у діловодстві;
- розташування підпису знизу сприяє кращому візуальному сприйняттю документа;
- розташування підпису наприкінці документа ускладнює його підробку, оскільки будь-які зміни, внесені після підписання, будуть краще помітними.
Якщо вдатися до аналізу слова «підпис», то воно містить префікс «під». Префікс - це морфема, яка приєднується до початку кореня слова і змінює його значення або утворює нове слово.
Префікс «під» в українській мові, зокрема, надає словам значення, що вказує на розташування нижче, частковість, реалізацію чи виникнення в результаті дії. Він допомагає створювати нові слова, які відображають ці концепції і доповнюють основні корені в різних контекстах.
Слово «підпис» має зокрема такі значення:
- прізвище, ім`я, ініціали і т. ін., написані власноручно під текстом, малюнком, картиною і т. ін., як свідчення авторства або потвердження чого-небудь;
- напис, текст на чому-небудь, під чимсь (Словник української мови у двадцяти томах. - Том 13, 2022. - С. 66).
В українській мові також є слово «надпис», яке має спільний корінь, проте інші значення. Одним із значень є позначення тексту або графічного зображення, розташованого над іншими елементами або у верхній частині чогось.
Надпис - те саме, що напис - короткий текст, уміщений на чому-небудь (Словник української мови у двадцяти томах. - Том 9, 2022. С. 576).
Підпис перед текстом документа не виконуватиме посвідчувальної функції щодо його змісту, може виконувати інші завдання, зокрема візування.
Такої ж позиції щодо місця розташування підпису дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини, який у роз`ясненні «Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути» (CommonMistakes inFilling inthe ApplicationForm andHow toAvoid Them) помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці (not sending the application form with the original signature at the end).
Отже, належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності).
Щодо відступу від висновків Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 120/11814/21-а, від 28 березня 2023 року у справі № 120/2708/22, від 17 травня 2023 року у справі № 120/2366/22-а, від 08 червня 2023 року у справі № 120/5397/22, щодо вирішення питання про прийняття судом документа, що не містить підпису особи, яка його подала, під текстом скарги або під відміткою про наявність додатків, та зазначає, що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), що свідчитиме про дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливить спотворення його змісту. Такий підхід запобігатиме зловживанню заявником своїми процесуальними правами в частині оспорення юридичної сили документа (його підписання чи непідписання), а також усуватиме сумніви в інших учасників відповідних правовідносин щодо правових наслідків подання такого документа.
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що такий підхід не звужує обсягу існуючих процесуальних прав учасників судового процесу, а створює підґрунтя для належного використання таких прав та запобігає їх зловживанню.
У такому разі потреба в дотриманні завдання відповідного судочинства превалює над бажанням особи розташувати підпис в іншому місці, ніж під текстом його документа, особливо коли таке бажання не має переконливого обґрунтування.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга, подана від імені заявника, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2023 року містить графічне відображення підпису, розташоване у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом зазначеної скарги, натомість не підписана скаржником після викладу тексту цієї скарги.
Велика Палата Верховного Суду виснувала про неодмінність закриття касаційного провадження у цій справі у зв`язку з тим, що касаційна скарга на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2023 року не підписана особою, яка її подала.
Зазначене також стосується інших заяв (клопотань), поданих від імені цього заявника до Верховного Суду в межах касаційного провадження в цій справі. Наведені заяви також не містять підпису заявника після викладення їхнього тексту, тобто є непідписаними.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Суд, установивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (абзац перший частини четвертої статті 183 ЦПК України).
Отже, наведені заяви (клопотання) підлягають поверненню без розгляду.
ВИСНОВОК ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМИ ПРАВА
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя статті 356 ЦПК України). Належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після викладення основного тексту цього документа чи відомостей про додатки до нього (у разі їх наявності).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
