Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Нацбанку на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним чи приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Таким чином, ВП ВС у постанові від 11 вересня 2024 року по справі 500/5194/16 відступила від висновку ВСУ та КГС ВС щодо застосування ч. 2 статті 533 ЦК при визначенні «дня здійснення платежу» в зобов`язанні.
Обставини справи
У січні 2015 року А та Б уклали договір про участь у спільному будівництві об`єкта житлової нерухомості з 28 квартирами. Того ж дня Б склав розписку про те, що отримав від А еквівалент 65 000 доларів США як повну оплату за об`єкт нерухомості згідно з договором.
У червні 2016 року сторони уклали договір про розірвання договору про участь у спільному будівництві об`єкта нерухомості, за змістом пункту 2 якого, Б зобов`язався до 1 вересня 2016 року повернути суму, еквівалентну 65 000 доларам США, отриману як плату за об`єкт нерухомості.
Оскільки Б зобов`язання з повернення коштів не виконав, А звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі еквівалентній 65 000 доларів США за курсом НБУ на день ухвалення судом рішення по суті спору.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, стягнувши заборгованість у сумі, еквівалентній 65 000 доларів за курсом НБУ на день виконання рішення.
Відповідач у касаційній скарзі, не оспорюючи факту невиконання ним зобов`язання, посилається на те, що еквівалент суми 65 000 доларів США в національній валюті підлягає обчисленню на момент звернення до суду з цим позовом, а не на момент виконання судового рішення.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
У справі, яка переглядається, зазначивши про необхідність повернення суми, еквівалентної 65 000 доларів, сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів, яка підлягає поверненню за цим зобов`язанням, є долар США.
Тобто змістом зобов`язання є повернення заборгованості в розмірі, який еквівалентний 65 000 доларів США на момент повернення боргу.
Валюту платежу сторони у договорі не визначили.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами – резидентами.
Отже, здійснюючи тлумачення пункту 2 договору від червня 2016 року, Велика Палата Верховного Суду констатує, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 65 000 доларів США на момент платежу.
Зміст ч. 2 статті 533 ЦК, згідно з якою якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
У цій справі спір виник саме у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання, в зв`язку з чим спір підлягає вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив. Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Тому, формулюючи висновок щодо застосування ч. 2 статті 533 ЦК у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права.
Натомість стягнення судом першої інстанції з Б на користь А заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності практики вважає, що наявні підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 7 квітня 2018 року у справі № 916/1435/17 та постанові Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 щодо стягнення грошової суми у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову. З огляду на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду в цій постанові, касаційна скарга Б підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
