Верховна Рада 20 листопада ухвалила за основу та в цілому законопроект 12104 «Про внесення змін до частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо уточнення підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації».
Закон ухвалено в редакції Комітету ВР з питань національної безпеки.
Так, у ч. 3 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пункт 4 буде викладено в такій редакції.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
4) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Слід зазначити, що автори законопроекту спочатку пропонували іншу редакцію - жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти (визнані зниклими безвісти за особливих обставин або безвісно відсутніми). Однак врешті Комітет підтримав іншу редакцію.
Також ч. 3 ст. 23 Закону доповнено пунктом 6 такого змісту.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
6) особи, стосовно яких у визначеному законом порядку встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Як зазначили у ГНЕУ ВР, у законодавстві існує інститут визнання особи безвісно відсутньою (ст. 43 Цивільного кодексу), що здійснюється у судовому порядку, якщо протягом одного року в місці постійного проживання особи немає відомостей про місце її перебування.
У той же час у Законі «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» наявне поняття «особа, зникла безвісти за особливих обставин».
Згідно з приписами абз. 12 ч. 1 ст. 1 цього Закону особа, зникла безвісти за особливих обставин, – це особа, зникла безвісти у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Такого статусу особа набуває з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи (ч. 1 ст. 4 Закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).
Таким чином, для підтвердження статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, рішення суду не потрібно.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
