Верховна Рада 20 листопада прийняла в цілому як закон законопроект 9149 щодо удосконалення виконання покарання у виді штрафу та громадських робіт. Слід зауважити, що законопроект був поданий Кабміном в особі Мінюсту ще у березні 2023 року.
Як пояснював тоді Мінюст, подаючи законопроект, наразі виконання покарання у виді штрафу здійснюється уповноваженим органом з питань пробації в порядку, визначеному статтею 26 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК), що передбачає лише надіслання до суду подань про розстрочку або заміну несплаченої суми штрафу іншим покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавленням волі.
Водночас не визначено механізм реалізації виконання штрафу, що не сприяє належному виконанню покарання, та призводить до відмов судами у розгляді подань органів пробації про заміну штрафу іншим покаранням у звʼязку з недоведенням неспроможності засудженого сплатити штраф (відсутність інформації про заробітну плату, майно, грошові кошти на рахунках тощо).
При цьому реалізація органами пробації завдань, установлених статтею 13 КВК, пов’язана із значним обсягом документообігу (ведення обліку засуджених, здійснення запитів для збору інформації, необхідної для оцінки ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень, установлення факту перетину державного кордону, звернення до суду з питань, пов’язаних із виконанням вироків тощо).
Виконання повноважень забезпечується виїздом персоналу пробації за місцем проживання, навчання, роботи засуджених, відвідуванням установ виконання покарань для участі у підготовці засуджених до звільнення.
Межі територіальної юрисдикції органів пробації не завжди обмежуються лише певним районом міста, а можуть охоплювати місто та прилеглі громади. У зв’язку з цим відстань, яку необхідно долати персоналу з метою здійснення своїх повноважень може сягати до 60 км від місцезнаходження робочого місця.
Таким чином, організація діяльності уповноважених органів з питань пробації потребує витрат з бюджету тощо.
Отже, Мінюст пропонував, щоб засуджені до покарань у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та звільнені від відбування покарання з випробуванням сплачували витрати, повʼязані з виконанням судового рішення. Ці зміни сприятимуть наповненню спецфонду держбюджету, кошти якого будуть спрямовуватись на організацію та забезпечення виконання покарання.
При цьому пропонується визначити, що максимальний розмір витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, не може перевищувати 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня. Тобто, 1514 грн станом на 2024 і 2025 роки. Розмір та види витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, а також порядок їх сплати пропонується встановлювати Міністерством юстиції.
Крім того, вносяться зміни до статті 26 КВК, згідно з якими пропонується поєднати повноваження уповноваженого органу з питань пробації та державної виконавчої служби (ДВС).
Зокрема, передбачається залучення органів ДВС для примусового стягнення штрафу у випадку його несплати засудженим та ініціювання заміни штрафу іншим видом покарання лише у разі, якщо стягнути штраф неможливо у зв’язку з відсутністю майна та коштів у боржника.
Також вносяться зміни до статті 38 КВК у частині збільшення щоденного виконання громадських робіт до 8 годин, що надасть можливість засудженим швидше відбути це покарання, а також привабить роботодавців. При цьому пропонується встановлювати графік щоденного виходу на роботу засудженого власником підприємства, установи, організації спільно із засудженим з урахуванням часу роботи (навчання) засудженого на основній роботі.
Крім того, вносяться зміни до статей 36, 39 КВК в частині надання можливості відбувати громадські роботи в межах всього міста або області, за умови забезпечення транспортування засуджених на обʼєкт та у зворотному напрямі, що збільшить зацікавленість органів місцевої влади, підприємств, установ, організацій та певною мірою зможе забезпечити потребу в безоплатній роботі для ліквідації наслідків ведення воєнних дій.
Також пропонується розширити можливість включення підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, окрім приватної, залежно від потреб громади.
Водночас вносяться зміни до Закону «Про пробацію» в частині доповнення переліку покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, на які поширюється пробація, покаранням у виді штрафу.
Також пропонується внести зміни до статті 15 Закону «Про виконавче провадження» в частині визначення уповноваженого органу пробації стягувачем за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, якими призначено покарання у виді штрафу.
У фінальній редакції законопроект Кримінально-виконавчий кодекс доповнено новою статтею 13-1 про оплату витрат, повʼязаних з виконанням судового рішення.
Відповідно до неї засуджені до покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, пробаційного нагляду та звільнені від відбування покарання з випробуванням оплачують витрати, пов’язані з виконанням судового рішення.
Від оплати витрат, пов'язаних з виконанням судового рішення, звільняються неповнолітні, особи з інвалідністю І або ІІ групи, особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, особи віком понад 60 років, які не працюють та не отримують пенсію.
У разі скасування судового рішення оплата витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, не здійснюється, а раніше оплачені витрати підлягають поверненню.
Максимальний розмір витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, не може перевищувати 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому прийнято відповідне судове рішення. Тобто, 1514 грн станом на 2024 і 2025 роки.
Розмір та види витрат встановлюються Мінюстом.
У разі несплати засудженим витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, орган пробації не пізніше ніж за один робочий день до зняття засудженого з обліку виносить постанову про стягнення таких витрат, яка є виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження» та пред’являється до примусового виконання. У разі оскарження такої постанови в судовому порядку постанова про стягнення витрат пред’являється до примусового виконання після набрання судовим рішенням законної сили.
У статті 26 КВК встановлюється, що уповноважений орган з питань пробації:
- веде облік засуджених до покарання у виді штрафу;
- викликає засуджених для з’ясування причин щодо несплати ними штрафу у строк, або несплати ними чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу;
- звертається до органів державної податкової служби з метою отримання інформації про джерела доходів засудженого;
- вживає першочергових заходів для виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
- вживає заходів з припинення порушень судових рішень.
У разі якщо засуджений повідомив про неможливість сплати штрафу в повному обсязі, суд за поданням органу пробації розглядає питання про розстрочку.
У разі несплати штрафу у строк, або якщо судом було відмовлено у задоволенні подання про розстрочку виплати штрафу, або у разі несплати засудженим чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу орган пробації через один місяць після закінчення строку сплати штрафу або чергового платежу звертається до суду із заявою про видачу виконавчого листа. Виконавчий лист, виданий судом, надсилається уповноваженим органом з питань пробації до органу державної виконавчої служби для стягнення штрафу.
У разі повернення органом ДВС виконавчого листа у звʼязку з неможливістю стягнення штрафу уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до ч. 5 статті 53 Кримінального кодексу.
Стосовно покарання у виді громадських робіт, то у КВК встановлено, що воно відбувається за місцем проживання засудженого або в межах міста чи області, в яких він проживає.
Перелік об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, визначає уповноважений орган з питань пробації за погодженням з органами місцевого самоврядування. До переліку таких об’єктів можуть бути включені підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, крім приватної.
Громадські роботи виконуються не більш як 4 години на день, а за заявою засудженого – до 8 годин на день, але не менше 40 годин на місяць, а неповнолітніми – не більше 2 годин на день, але не менше 25 годин на місяць.
Графік виходу на роботу засудженого встановлюється власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування громадських робіт з урахуванням часу роботи (навчання) засудженого на основній роботі (навчанні) та режиму роботи підприємства, установи, організації за місцем відбування громадських робіт.
На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у виді громадських робіт покладається організація транспортування засудженого до обʼєкта відбування громадських робіт та у зворотному напрямку, якщо такий обʼєкт розташований поза межами району, міста, селища, села, де проживає засуджений.
У статті 15 Закону «Про виконавче провадження» встановлюється, що за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, якими призначено покарання у виді штрафу, стягувачем є уповноважений орган з питань пробації.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
