Ірина Кушнір,
менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», спеціально для «Судово-юридичної газети».
У справі Yuriy Mykolayovych BORZYKH проти України (від 19.11.2024, 11575/24) заявник скаржився на підставі різних положень Конвенції на заборону носіння георгіївської стрічки в громадських місцях.
Заявник, колишній військовослужбовець і з сім'ї військовослужбовців, зазначив, що 9 травня, День Перемоги, має для нього особливе значення. У цей день він вшановував хоробрість своїх родичів і носив георгіївську стрічку. Він не вважав, що його дії були «провокацією», оскільки елементи цієї стрічки можна було знайти на нагородах його батька та дядьків, і вона символізувала для нього єдність поколінь військовослужбовців у його родині.
У цій справі Суд виходив з припущення, що бажання заявника публічно носити георгіївську стрічку можна розглядати як спосіб вираження ним своїх поглядів (яке він пояснив бажанням вшанувати пам'ять своїх родичів, які воювали проти нацистської Німеччини) і що стаття 10, таким чином, є застосовною.
Особа може стверджувати, що закон порушує її права, за відсутності індивідуального засобу захисту, якщо від неї вимагається або змінити свою поведінку через це, або ризикувати бути притягненою до відповідальності або якщо він або вона належить до категорії осіб, на яких законодавство може безпосередньо вплинути. Крім того, існування законодавства, яке дуже широко придушує вираження певних видів думок, що змушує потенційних порушників вдаватися до своєрідної самоцензури, може становити втручання у свободу вираження поглядів.
ЄСПЛ визнав, що за обставин цієї справи заявник зазнав втручання у його права: або він дотримується закону та утримується від публічного носіння георгіївської стрічки - незважаючи на бажання продемонструвати свою гордість за приналежність до сім'ї військовослужбовців, які проявили хоробрість на полі бою, - або він носить стрічку і тим самим підпадає під переслідування (реалістичність цього було встановлено через дослідження практики застосування оскаржуваних положень КУпАП).
В аспекті критерію «необхідності в демократичному суспільстві» Суд зазначив, що історія георгіївської стрічки є довгою і свідчить про те, що значення та призначення стрічки з часом суттєво змінилися. Однак видається, що, принаймні до недавнього часу, вона здебільшого асоціювалася з радянською епохою, а саме з радянськими військовими нагородами. Заборона носіння георгіївської стрічки випливає, принаймні частково, із загальної заборони комуністичної символіки, запровадженої в Україні у 2015 році. У зв'язку з цим Суд зазначив, що він раніше підтверджував своє особливе ставлення до тягаря тоталітарної, в тому числі комуністичної та нацистської, спадщини, яку пережили певні держави (див., наприклад, згадану вище справу «Жданока» , §§ 119-20). Суд також визнав, що певні заходи, спрямовані на дистанціювання від цієї спадщини, включаючи заборону певних символів, можуть бути виправданими (див. Жаблянов проти Болгарії, no. 36658/18, §127, 27 червня 2023 року та Nix проти Німеччини (ріш.), no. 35285/16, 13 березня 2018 року).
Однак найголовніше у цій справі очевидно, що традиція носіння георгіївської стрічки була увічнена в сучасній Росії і стала впізнаваним і сильним символом, не стільки пов'язаним з Другою світовою війною і радянською армією, скільки з уявленнями про російську військову доблесть і наддержаву. У цьому контексті Суд звернув увагу на елементи, які свідчать про те, що георгіївська стрічка використовувалася як розпізнавальний знак під час бойових дій у східних регіонах України, починаючи з 2014 року. Наприклад, на використання стрічки силами, що протистоять Уряду України в Донецькій та Луганській областях, посилалися міжнародні спостерігачі. Після вторгнення в Україну в лютому 2022 року георгіївська стрічка також стала поширеним символом, що використовується російськими військовими. Водночас для багатьох людей, особливо постраждалих, вона стала символом страждань, які спричинила російська агресія.
Таким чином, георгіївська стрічка є сильним символом, що асоціюється з агресором, і запровадження заборони на її носіння має чітке посилання на драматичні події, що впливають на країну. Не можна сказати, що з плином часу вона стала зайвою чи недоречною. Навпаки, нещодавні події продемонстрували, що її актуальність навіть зросла (див., mutatis mutandis, Жаблянов, згадане вище, § 129, і порівняйте Вайнай, § 55,). У цьому контексті Суд зазначив, що в інших європейських країнах введення заборони на носіння або інше використання георгіївської стрічки також було виправдано чіткими посиланнями на агресію проти України.
З огляду на свої вищезазначені зауваження Суд не знайшов підстав ставити під сумнів важливість та щирість зусиль українського уряду щодо вирішення проблеми сучасних викликів державній безпеці, спричинених військовим конфліктом (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Гапоненко проти Латвії » ( Gapoņenko v. Latvia ), no. 30237/18, § 43, від 23 травня 2023 року, та « Кіркоров проти Литви » ( Kirkorov v. Lithuania ), № 12174/22, § 67, від 19 березня 2024 року).
Суд також відмітив, що заборона георгіївської стрічки, встановлена новим законодавством, не є загальною і допускає досить широке коло винятків. Зокрема, її використання може вважатися законним, якщо вона присутня на оригінальних державних нагородах та військових відзнаках, вручених особам до 1991 року.
Відповідно оскаржуване втручання відповідало вимозі нагальної суспільної потреби і що немає жодних ознак того, що держава перевищила межі своєї свободи розсуду. Скаргу за статтею 10 Конвенції визнано явно необґрунтованою.
Крім того за скаргою заявника на порушення його права на повагу до приватного життя (стаття 8 ЄКПЛ) ЄСПЛ вказав, що рівень серйозності, пов'язаний із забороною публічного носіння георгіївської стрічки, та незручності, яких міг зазнати заявник, не призводять до порушення питання за статтею 8 Конвенції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
