Закріплений у Законі «Про вищу освіту» п’ятирічний строк – це єдиний установлений строк, на який обирається керівник закладу вищої освіти. Ключовим в абзаці 2 ч. 1 статті 42 Закону № 1556-VII є поняття «два строки», яке визначає допустиму кількість строків перебування на посаді керівника закладу вищої освіти.
При цьому одним строком слід вважати п’ятирічний строк, який вираховується з моменту призначення працівника на посаду керівника закладу вищої освіти і виконання цим працівником повноважень упродовж п’яти років до завершення цього строку, визначеного в наказі про призначення на посаду.
На це вказав у своїй постанові від 3 жовтня 2024 року Верховний Суд по справі №580/5882/22 за позовом особи до Міністерства освіти і науки про визнання протиправними дій і зобов’язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування наказу.
Обставини справи
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивачем подано до МОН України пакет необхідних документів, визначених пунктом 10 Методичних рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, для участі в конкурсі на заміщення посади ректора Черкаського державного технологічного університету.
16 листопада 2022 року позивач отримав лист у якому вказано, що за результатами розгляду зазначених документів установлено, що він був керівником Університету два строки, а отже, йому відмовлено в участі в конкурсі на зайняття посади.
Позивач вказував, що ніколи не перебував на посаді ректора два строки (10 років). Тимчасове виконання обов’язків ректора не є призначенням на посаду за результатами конкурсу та укладанням з ним контракту на п’ять років, а тому «виконання обов’язків ректора», в розумінні положень Закону «Про вищу освіту», не може розцінюватись як «обіймання посади ректора» двічі та строком по 5 років.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, а в решті залишив без змін.
Cуд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що норми частини першої статті 42 Закону «Про вищу освіту» встановлюють обмеження щодо можливості бути керівником відповідного закладу вищої освіти за умови обіймання цієї посади більш ніж два строки підряд, оскільки відповідних застережень положення Закону «Про вищу освіту» не містять.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Як зазначив КАС ВС, закріплений в абзаці третьому частини третьої статті 42 Закону №1556-VII п’ятирічний строк – це єдиний установлений строк, на який обирається керівник закладу вищої освіти. Абзац другий частини першої статті 42 Закону №1556-VII встановлено, що конкретна особа (одна й та сама особа) може обіймати посаду керівника закладу вищої освіти і виконувати надані їй повноваження протягом певного періоду в часі, але не більше двох таких строків.
Про строк вказано і в абзаці тринадцятому частини третьої статті 42 Закону №1556-VII, який зобов’язує засновника закладу вищої освіти укласти з особою, яка перемогла на виборах керівника, «контракт строком на п’ять років».
Звідси постає висновок, що «два строки» можливого перебування особи на посаді керівника закладу вищої освіти – це 10 років.
Одним строком слід уважати п’ятирічний строк, який вираховується з моменту призначення працівника на посаду керівника закладу вищої освіти і виконання цим працівником повноважень упродовж п’яти років до завершення цього строку, визначеного в наказі про призначення на посаду.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, строк перебування позивача на посаді керівника закладу вищої освіти за одним із укладених контрактів закінчився достроково через розірвання контракту роботодавцем на виконання рішення суду, тобто позивач замість п’яти років, на які його було обрано на посаду за конкурсом, фактично перебував на цій посаді менший строк.
Водночас Закон №1556-VII не врегульовує проблеми щодо вичерпного розуміння строку перебування на посаді керівника закладу вищої освіти у разі, якщо такий керівник двічі обирався на посаду, з ним двічі укладався контракт, але через дострокове розірвання контракту не з його вини, загальний строк фактичного перебування на посаді є меншим ніж 10 років.
З огляду на зазначене, суди дійшли правильних висновків стосовно помилковості доводів МОН України в частині того, що оскільки позивача призначено на посаду ректора від 28 листопада 2016 року строком на п’ять років (по 28 листопада 2021 року та який позивач повністю не відпрацював), то це можна вважати як один строк на посаді ректора Черкаського державного технологічного університету. Виконання позивачем обов’язків ректора без конкурсу, тобто без офіційного зайняття посади ректора, якому передує конкурсна процедура такого обрання на посаду, не може зараховуватися у строк його перебування на посаді ректора.
Виконувач обов’язків керівника закладу вищої освіти не прирівнюється до керівника цього закладу, який пов’язується з фактом обрання його на посаду та укладенням контракту строком на п’ять років не пізніше одного місяця з дня його обрання, та, відповідно, не ототожнюється з ним. Виконання обов’язків керівника закладу вищої освіти не передбачає автоматичного набуття статусу керівника закладу вищої освіти.
Визначення в Законі №1556-VII п’ятирічного строку перебування на посаді керівника закладу вищої освіти – це юридична гарантія, відповідно до якої з особою, яка перемогла у конкурсі на посаду ректора, буде укладено контракт з роботодавцем на п’ять років і упродовж цього періоду вона зможе реалізувати свої професійні якості згідно з визначеними в контракті цільовими показниками діяльності закладу вищої освіти.
Закон №1556-VII не врегульовує питання виникнення спірних правовідносин у випадку якщо контракт було достроково розірвано з ініціативи роботодавця на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України у разі поновлення на роботі працівника, який виконував цю роботу раніше на підставі рішення суду.
Така недосконалість закону фактично позбавляє позивача гарантованого конституційного права на працю протягом п’яти років на посаді ректора. Звільнення особи з посади керівника закладу вищої освіти внаслідок поновлення на цій посаді попереднього керівника означає порушення строку, на який особа уклала контракт, без будь-яких підстав чи інших причин з її боку.
Вважати такий перерваний строк перебування на посаді керівника закладу вищої освіти як один із двох можливих повних (п’ятирічних) строків означає відмову від загальноприйнятого тлумачення обмеження двох строків як 10 років. Це порушує право особи обіймати посаду керівника закладу вищої освіти протягом двох повних строків, що закріплено в Законі № 1556-VII, і в такий спосіб призводить до порушення принципу юридичної визначеності та легітимних очікувань як елементів принципу верховенства права (правовладдя), відповідно до якого громадянин може самостійно або за професійною допомогою передбачати наслідки своєї поведінки і бути впевненим, що його правове становище буде стабільним, а зобов’язання щодо нього будуть дотримані.
На відміну від абсолютної більшості всіх інших підстав дострокового звільнення з посади, ця підстава не передбачає вчинення особою протиправного чи аморального вчинку і зумовлена лише поновленням права попереднього керівника в рамках спірних правовідносин шляхом виконання судового рішення. Повне неврахування перерваного строку перебування особи на посаді матиме наслідком можливість сумарного перевищення максимального 10-річного строку перебування на посаді керівника закладу вищої освіти.
Тому, визначальним для дотримання обмеження строків перебування на посаді керівника закладу вищої освіти є кількість років (строку), упродовж якого особа обіймала таку посаду, а не кількість разів укладення контракту з ним. Отже, одна і та сама особа згідно статті 42 Закону №1556-VII не може бути на посаді керівника закладу вищої освіти більше 10 років.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
