Застосування обвинуваченим, що перебував у компанії з трьома своїми знайомими, револьвера для відстрілу гумових куль у громадському місці за відсутності реальної загрози його життю чи здоров’ю до раніше незнайомого потерпілого, навіть якщо останній сам спровокував конфлікт, не є виправданим самозахистом від протиправних дій потерпілого та не виключає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК (хуліганство). На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 5.11.2024 по справі №759/8667/21.
Обставини справи
Обвинувачений у відповідь на зауваження потерпілого щодо нецензурної лексики спочатку безпричинно умисно декілька разів вдарив останнього кулаками в обличчя, а згодом здійснив не менше двох пострілів в потерпілого револьвером для відстрілу гумових куль «Скат-ІРК» калібру 9 мм.
Місцевий суд визнав винуватою і засудив особу за ч. 4 ст. 296 КК. Апеляційний суд закрив це кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через відсутність в діянні особи складу кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що обвинувачений, застосувавши вогнепальну зброю в публічному місці, своїми діями грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особистою зухвалістю.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування позиції ККС вказав, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.
Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.
Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Як зазначив ВС, апеляційний суд у порушення принципу безпосередності дослідження доказів, не дослідив усіх доказів, на які послався суд першої інстанції на підтвердження винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, надав їм іншу оцінку та дійшов до висновку, що громадський порядок він не порушував, а наявний при ньому травматичний револьвер він використав з метою самозахисту від протиправних дій потерпілого.
Зробивши такий висновок, апеляційний суд не врахував те, що обвинувачений, перебуваючи в компанії з трьома своїми знайомими, під час конфлікту з раніше незнайомим йому потерпілим застосував вогнепальну зброю в громадському місці, здійснивши два постріли, чого не заперечував сам обвинувачений.
Апеляційний суд, надавши оцінку діям потерпілого та зазначивши, що той сам спровокував конфлікт, не встановив чи дійсно в обстановці, що склалася, була реальна загроза життю чи здоров’ю обвинуваченого, який перебував в компанії з трьома своїми знайомими, а застосування ним вогнепальної зброї в громадському місці – виправдане.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
