Захист від провокації обов’язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку правоохоронців. Заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину». На це вказала колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 17.10.2024 по справі № 759/2271/18.
Позиції судів
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав особу невинуватою та виправдав за ч. 3 ст. 368 КК у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що суд першої інстанції всупереч приписам закону визнав ряд доказів недопустимими у зв'язку з тим, що вони отримані в результаті провокації до вчинення злочину та без додержання норм кримінального процесуального закону.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду скасував ухвалу суду апеляційної інстанції і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, ККС ВС встановив, що сторона захисту заперечувала факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим і стверджувала про провокацію злочину. Місцевий суд зробив висновок про недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, а водночас про провокацію його вчинення і про те, що прокурор не спростував наявності провокації злочину. Апеляційний суд не відреагував на протилежність висновків суду першої інстанції.
ККС звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку правоохоронних органів, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
За таких обставин залишається незрозумілим, чи мало місце вчинення кримінального правопорушення внаслідок провокації, або ж не доведено вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, обвинуваченим.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
